Сталося так, що позбулася овеча отара пастуха і нею з власної волі почала керувати рада баранів.

Про це дізналися вовки. І відрядили до стада своїх послів. Які повідомили, що від нині хочуть жити з вівцями в любові і мирі. Але спершу, просили вовки в отари, на знак доброї овечої волі видати їм псів – давніх кривдників своїх.

І звеселилися вівці на передодні вічного миру. Та й нагадали собі, що пси не раз гавкали на них і навіть кусали, коли заганяли в гурт для пастушого промислу. І змовилися вівці видати псів вовкам на розправу і жити свобідно з ласки вовчої.

Але в мирі з вовками швидко поріділа овеча отара, бо ж стали вівці легкою здобиччю. Та незабаром зарізали сірі «брати» і останнього барана. Так і скінчилася овеча самоуправа.

Не піддаваймося на спокуси, не піддаваймося на провокації.

«Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш диявол ходить навколо вас як лев ревучий, шукаючи кого б пожерти» (1. П. 5,8)

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)