У молодого оленя були великі і гарні роги, якими він дуже пишався. Ніхто не мав таких розкішних рогів! Біль нього паслися дикі кози, які мали такі маленькі і криві ріжки, що він сміявся над ними. А коли він зустрічав диких кабанів, які взагалі рогів не мали, то тільки зневажливо пирхав і відвертався від них. Бо ж він мав чим гордитися!

Усе в його житті було б добре, якби не ноги. Йому видавалося, що вони дуже негарні. Тонкі і криві. Про це він нікому не розповідав. Але дуже страждав і бідкався за них. І от, одного разу, влітку, спалахнула пожежа. Усі дикі звірі від страху кинулися бігти і в той момент олень оцінив усі переваги своїх тонких ніг. Вони несли його прудкіше за вітер. Він обігнав усіх кабанів та антилоп і неодмінно врятувався би від вогню, якби не гіллясті та розложисті роги. Побіля мчали інші звірі. Вогонь підступав дедалі ближче. У ту мить олень усвідомив, які чудові у нього ноги і які недоладні роги. Його колишня гордість!

Багато людей часто забувають про справжню цінність речей, звертаючи увагу на зовнішнє.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)