В одному бідному селі народився хлопчик. Він гайнував свої нудні і одноманітні дні, як і всі решта мешканці цього вигаслого села, не маючи жодного уявлення, що робити зі своїм життям. І однієї чудової ночі йому наснилося море. Жоден із мешканців села ніколи не бачив моря і не міг підтвердити, що на світі є така безкрая вода.

І коли юнак оголосив, що хоче знайти море зі свого сну, всі крутили пальцем біля скроні і називали його навіженим. Але юнак вирішив покинути своє село і вирушив у дорогу. Довго він ішов, поки не опинився на роздоріжжі.

Він вибрав дорогу, що вела прямо, і за кілька днів дійшов до селища, де люди жили спокійним, заможним життям. Коли юнак повідомив їм, що шукає море, вони почали переконувати його, що він тільки марнує свій час, і що йому варто залишитися в тому селищі й жити так само щасливо, як і всі.

Кілька років юнак жив у достатку. Але однієї ночі йому знову наснилося море, і він знову згадав про свою нездійснену мрію. Юнак вирішив покинути селище і знову вирушив у дорогу. Попрощавшись зі всіма, він повернувся на роздоріжжя, і цього разу вибрав інший шлях. Ішов він довго, поки не дійшов до великого міста. Захопився він його галасом і строкатістю і вирішив залишитися там. Вчився, працював, веселився і поступово забув про мету своєї подорожі.

Але за кілька років він знову побачив у ві сні море і подумав, що коли не сповнить мрії своєї юності то змарнує життя. Тому він знову повернувся на роздоріжжя і вибрав третю дорогу, яка привела його до лісу. На невеликій галявині чоловік побачив хатинку, а біля неї вже не молоду, але прекрасну жінку, яка розвішувала випрану білизну. Вона запропонувала йому залишитися з нею, тому, що її чоловік пішов на війну і не повернувся. Шукач моря – згодився. Багато років вони прожили щасливо, виростили дітей, але одного разу нашому героєві, який уже зовсім постарів, знову наснився сон про море.

І він покинув все, повернувся на роздоріжжя і пішов останньою, досі невідомою йому стежкою, дуже крутою і кам’янистою. Йому йшлося дуже важко, і він почав остерігатися, що невдовзі знеможеться зовсім. Опинившись біля підніжжя великої гори старий вирішив зійти на неї, сподіваючись, хоча б здалеку побачити море і своїх снів. За кілька годин, вичерпавши всі сили, він дістався до вершини. Перед ним простяглися неозорі простори… Старий побачив роздоріжжя і селище, і велике місто, і хатинку жінки з якою прожив чимало літ, а вдалині на обрії безкрає море. І перш ніж спинилося його змучене серце, розчулений старий крізь сльози жалю помітив, що всі дороги, якими він ішов вели до моря, але жодну з них він не пройшов до кінця.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)