Діти покуштували варення, яке щойно приготувала мама. Воно їм дуже сподобалось. І тут до кімнати зайшов молодший брат.

- Можна і мені покуштувати варення? – запитав він.

- Не їж, воно дуже кисле, - пожартували старші діти.

Наївшись ласощів, вони побігли на вулицю. До кімнати зазирнула мама.

- А ти чому не скуштуєш варення, милий?

- Бо воно кисле, - крізь сльози відповів малюк.

- Та не може бути, - усміхнулася мама, - хто це тобі сказав?

- Старші.

- Вони пожартували, їж і не бійся, - заспокоїла мама засмученого малюка.

Старші брати знову прибігли до кімнати.

- Ти чому їси варення: воно ж кисле?! – засміялися вони.

- Ні, солодке, - відповів малюк.

- А як ти знаєш, що солодке?

- Тому, що так мама сказала, - впевнено відповів хлопчик.

Ми дещо подібні до цього маленького хлопчика. І нам дуже важко самим зрозуміти, що таке добро, а що – зло. Але в нас є сповнений любови Отець, що завжди готовий допомогти і підказати правильну відповідь.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013