Один брат спитався авву Агафона щодо нечистоти.

А той йому відповів: “Йди, кинь перед Богом твою слабкість, і знайдеш спокій”
(Апо 103).

Монахи на пустелі, як і всі люди, відчували власну сексуальність, однак вони були незалежні від лякливої сексуальної моральності, як її ще не так давно називало багато християн. Вони не займалися постійно своєю сексуальністю. Не випирали її, і також не пригнічували. Вони знали, що вона збуджується знову і знову, і що існує небезпека бути залежним від неї.

Бо вона діє на нашу уяву, якій товаришують сексуальні образи, пригоди… В уяві постійно розбиваємо подружжя і тужимо за більш цікавими партнерами чи партнерками. Багато християн боїться таких фантазій і вважає себе повністю зіпсутими. Отже, пробують придушити свою сексуальність. Однак, це провадить до того, що залишаються зосередженими на собі, а потім дошукуються у інших якихось сексуальних проблем.

Старець Агафон вказує іншу дорогу. Ми повинні просто “кинути” нашу неміч в опануванні своєї сексуальності “до ніг” Бога. Тоді вона не буде панувати над нами. Не можемо, отже, собі закидати, що не можемо дійти до ладу зі своєю сексуальністю. Ми не повинні стискати зуби і думати, що можемо її повністю опанувати. Наша сексуальність – це частина нас самих, ми повинні рахуватися з тим, що вона буде пробуджуватися знову і знову. Але ми не можемо це драматизувати, скоріш ми повинні прийняти цей факт, а нашу неміч передати Богові. Це принесе нам спокій. Може так статися, що посеред наших змагань ми збережемо спокій, бо не будемо дивитися на сексуальність зі страхом, але приймемо її перед Богом звичайно, як частину нашого життя. Але може статися також, що наша пожадливість заспокоїться. Якщо не будемо боротися з нею постійно, то сама собою дасть нам спокій. Це - та дорога, яка провадить до звільнення. На ній ми можемо дихати більшою свободою, ніж на дорозі, яку вказували нам моралізуючі книжки з початку двадцятого століття.

"АНСЕЛЬМ ГРЮН - Мудрість отців пустелі "

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Домашня Церква"