Старець Макарій говорив:

“Він є монахом саме тому, 

що вдень і вночі розмовляє сам на сам з Богом”.
(Апо 1764)

Метою чернечого життя є безустанна молитва. Молитися безустанно – ось, що радить св. Павло солунянам (1 Сол 5, 17). Монахи стараються знайти дорогу, що провадить до цієї мети, їхня боротьба за постійну молитву може і нам допомогти покинути зовнішню молитву і відкрити внутрішню молитву, яка триває в нас без перерви.

До внутрішньої молитви доходиться намагаючись жити перед Богом і в Божій присутності, а також відносячи до Бога все те, що ми робимо, не промовляючи при цьому слів молитви. Інший шлях базується на тому, щоб розмовляти сам на сам з Богом. Це є те, що пізніше св. Тереза з Авіля окреслила як свою приятельську розмову з Богом.

Тереза говорить до Бога як до приятеля, який слухає і відповідає через думки, які в ній народжуються, але до цього необхідний простір самотності. Самотність лише тоді для нас є плідною, коли стає для нас буттям вдвох, постійним діалогом з Богом. Лише тоді ми засмакуємо в ній, коли через неї ми стаємо єдині з Богом. Стосунок з Богом не буде пошкоджений тисячею речей, якими ми зазвичай займаємося.

Третьою дорогою до постійної молитви є вправа в медитації. Під час кожного видиху, я повторюю якесь слово зі Св. Письма, або так звану Ісусову молитву: “Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного!” Вправа ruminatio (повторення) проникає поступово до мого тіла і крові. Коли я прокидаюсь серед ночі, молитва випливає сама з себе. Коли я встаю, я починаю молитву Ісусову. Під час прогулянки або під час праці, а також, коли розмовляю з братом, серце постійно молиться. В молитві воно зв’язане з Богом. З цього зв’язку я черпаю міць, щоб працювати, говорити, читати, ходити, спати, відпочивати. Я є в Богові. Молитва триває в мені. Бог є в мені.

АНСЕЛЬМ ГРЮН - "Мудрість отців пустелі "

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Домашня Церква"