Один старець сказав:

“Чи ти спиш, чи не спиш, будь що робиш,

коли маєш Бога перед очима,

твій ворог не може тебе налякати.

Коли твої думки гостюють в Богові, 

в тобі також гостить Божа міць”.

Пізнати Бога, бути в Богові, бути зв’язаним з Богом – це були найглибші бажання ченців. Ми все повинні робити під люблячим і доброзичливим оком Бога. Пізнання Бога – це пізнання, яке робить вільним, зміцнює і лікує. Воно мене звільняє від страху і боязні ворогів.
Якщо я маю Бога перед очима, тоді люди навколо мене не можуть мене поранити. Напевно, можуть проти мене боротися, плести інтриги, зраджувати мене, але в кінці кінців не можуть мене поранити. Коли Бог є біля мене, люди не мають наді мною жодної влади. Близькість Бога звільняє мене від пригноблюючої близькості людей, які бажають розрядити на мене своє незадоволення.
Наші думки повинні плинути в Богові. Це також значить, що ми не повинні про Бога роздумувати, але що наш дух повинен бути закоріненим у Ньому. Коли ми є з нашими думками і почуттями в Богові, то так само Бог є в нас. А разом з Богом є в нас його сила, вона є більш потужною, ніж сила, якою користуються наші зовнішні і внутрішні вороги. Щодо цього, то пустеля давала монахам дуже важливий досвід: хто занурений в Богові, той не є відданий на волю людей, в Богові він зміцнений і захищений, наповнений силою і закритий щитом, яких не переможе жоден ворог.

АНСЕЛЬМ ГРЮН - "Мудрість отців пустелі "

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Домашня Церква"