“Залиши свій дар – як було сказано – перед вівтарем, а спочатку йди і помирись зі своїм братом”, і тоді зможеш молитися без перешкод. Бо пам’ять злого засліплює розум того, хто молиться і затемнює його молитву.

Також і тут Евагрій інтерпретує слова Ісуса з Нагірної проповіді на свій лад. В Євангелії св. Матея вони звучать: “Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій” (Мт. 5, 23н). Для Ісуса, отже, примирення з братом є необхідною умовою, якщо ми хочемо скласти в жертві свій дар на вівтарі. Евагрій без вагань порівнює молитву до принесення жертви. Правдивою жертвою християнина є молитва. Метою жертви є піднесення до Бога того, що є земним. Це людина в молитві підноситься до Бога, стає одним з Богом.

Однак, умовою молитви без розпорошення є примирення з братом і сестрою. Евагрій на це дивиться, передусім, з психологічної точки зору: як довго маю злість на іншу людину, так довго не можу молитися. Злість каламутить спокій мого духу і занурює його в морок. Молитва ж вимагає внутрішньої прозорості.

Ісус говорить, що ми повинні відкласти наш дар перед вівтарем, якщо пригадаємо собі, що якийсь брат або сестра має щось проти нас. Часто інші люди без нашої вини проектують на нас свої проблеми. Коли хтось є незадоволеним з себе, то часто використовує другу людину як своєрідного "жертовного козла" для своїх невирішених проблем. І хоча ми не можемо повністю уникнути таких ситуацій в нашому житті, проте можемо зробити так, щоб наш гнів проти другої людини не переміг нас. Не можемо відповідати на її проекцію нашою власною антипроекцією. Ми повинні внутрішньо примиритися з другою особою, тобто повірити, що в глибині в ній є добро і молитися про її внутрішній мир. Лише тоді наша молитва буде вдалою.

АНСЕЛЬМ ГРЮН - "Мудрість отців пустелі "

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Домашня Церква"