Благословенний той монах, який вітає вдачу і успіх інших з такою ж самою радістю, якби вони були його власними.

Якщо Евагрій називає тут благословенним монаха, який з великою радістю вітає успіхи інших, то така постава для нього є плодом молитви. Монах бо для нього є взірцем людини, що щиро молиться. Молитися безустанно – ось його головне завдання. Молитва ж змінює наш стосунок з іншими людьми. Часто ми трактуємо своїх ближніх як конкурентів і суперників. Наприклад, є якийсь добрий проповідник, який зрозуміло тлумачить слухачам Боже Слово і багатьма людьми він є люблений.

Проте він не може перенести сусіднього настоятеля і душпастиря, бо той є ще ліпший в проголошені проповідей: мусить якось понизити його вартість. Або є жінка, яка має великі здібності в провадженні курсів. Але якщо в її курсах бере участь якась сильна жінка, мусить зменшити її вартість і проявити свою погорду до неї. Бачить в ній конкурентку. Як же часто ми зменшуємо вартість інших, щоби відчути свою…

Хто, однак, на молитві дійшов до злагоди із собою самим і віднайшов своє власне нутро, той не потребує думати про суперництво. Він буде, скоріше, тішитися із вміння інших, з того, що іншому йде добре, або з того, що має успіхи в професійній чи духовній сфері.
Якщо я віднайшов в Богові глибокий мир, в мені не збуджуються думки про суперництво. Не думаю, що в дійсності я дійшов далі, ніж ця людина поруч зі мною. Справді, ця друга людина має досягнення, але його душа пуста. Може, навіть, веде непогані курси, але в принципі копіює лише те, що навчився від мене… Ця жінка справді зайшла далеко в професійній кар’єрі, але занедбала свою родину… В такий спосіб ми намагаємося причепити до другого якусь латку. Важко нам перенести думку, що він є ліпший, миліший, більш досвідчений чи більше, ніж ми, незалежний.

Хто на молитві вгамував і наповнив миром своє серце, той може щиро радіти другою людиною і підтримувати її, без жодних вкритих намірів. Молитва робить так, що приймає іншого таким, яким він є. Через молитву бачить він в другій людині дію Самого Бога і просить про те, щоб Бог міг в ній проявити Свою славу і велич.

АНСЕЛЬМ ГРЮН - "Мудрість отців пустелі "

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Домашня Церква"