«…НЕ МОЖНА СЛУЖИТИ ДВОМ ПАНАМ…»В одну з церков завітала Чудотворна ікона Божої Матері, яка подорожувала Прикарпаттям. Тиждень була в одній церкві, тиждень – в другій. Так гостювала селами, містами, і за цей час люди спішили, бо кожен хотів перед нею, передусім, віддати свою шану й подяку великому й милосердному Богу, а також молити й благати про Його поміч у різних тяжких ситуаціях і проблемах. Її прихід величали церковними піснями, молитвами, святими літургіями, акафістами та «Молебнями до Богородиці». І тішилося серце Діви Марії. І кожен раз, коли наступала ніч і церква порожніла, Вона сходила з образа і клякала перед тетраподом, низенько схиляючись у молитві до Сина свого:

– Захисти людей цих, зішли ласку на їхні сім’ї, діточок... – просила в молитві.

Тільки на ранок знов ставала образом і знову вислуховувала людські просьби, молитви, бажання до Господа…

Швидко пролетів тиждень і наступив останній день перебування її в цій церковці. Образ Пресвятої Діви Марії мали відвезти в іншу церкву.

 Після закінчення святої літургії парафіяни розійшлися.

– Гроші, що є біля принесеної з монастиря ікони, віддайте на монастир – сказавши, священик пішов.

Одна з жінок, яка служила при церкві, взяла гроші і… почала вибирати: більшу купюру кидала в скриньку, до своєї церкви, а дрібну – на монастир.

Діва Марія заплакала…

– Чому вона плаче? – спитався Ангел в Ангела.

– Бо людина, на жаль, не завше розуміє, що «ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує».



«Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт. 6:24).


Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин

Юрій Фреїв, художник