Притча У пеклі активно друкували гроші. Різні види валют на землю передавали через наявну у місці грішників каналізацію. Одним людям гроші смерділи, іншим - видавалися солодкими, затребуваними, тому й ловили їх з великою охотою. Але так робили не всі. Були такі, що з легкістю прощалися з купюрами і називали цю дію милостинею. Через це у пеклі наступив хаос: конвеєр зупинився, станки стали, папір під тиском машин зіжмакався, фарба розтеклася.

- Як таке можливе? – літали в гніві Чорні ангели. - Чому наша праця йде на дармо? Гроші повинні чинити зло, приносити ненависть, захланність, а натомість приносять добро та ще й якусь там вдячність!

- А що таке милостиня? – питали новачки.

Швидко знайшли Катехизм і потрібне в ньому їм слово. Вголос уважно зачитали: «Милостиня – це виявлення турботи до ближнього, жебрака, каліки, у вигляді допомоги у різних формах, переважно у вигляді матеріальної допомоги. «Це сходи, що ведуть до неба!» (Іоан Золотоустий).

В залі на кілька хвилин запала тиша. І тут раптом один промовив:

- Бог таки сильніший! Він дав людині життя, ми - гроші, які людина, з любові до Христа, використовує на Його користь.

«Як велика річка розливається тисячами каналів по плодючій землі, так і ти тисячами шляхів допровадь своє багатство до домівок бідних»… (св. Василій Великий)

Аудіо слухайте тут: Притча "Каналізація з пекла"

Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин "Притчі"