Притча З одного гаманця випала Монета. Д овго котилася вулицею міста, аж раптом її ногою зупинила циганка.

- О, гроші! – вигукнула радісно. – Це ж треба: нічого не робила, а вже заробила! – подумала, йдучи на центральну площу міста.

Але в натовпі циганка вигубила Монетку. В кінці дня, в стоптаній траві, підняв її жебрак. Неохайно жбурнув до решти нажебраних копійок. Але й тут вона довго не затрималася, бо шапку з грошима, які бідолаха напросив, поцупив невідомий.

Той же, краденим грошам швидко знайшов призначення – віддав борг, який був винен цареві.

- Яка цікава Монета! – звернув свою увагу монарх, перераховуючи гроші. – Треба покликати нумізмата, він таке любить!

Колекціонер пильно розглядав її під лупою, потім сказав:

-         Я в тебе її куплю.

Цар любив грошенята. Залюбки погодився на пропозицію. Замість однієї маленької копійки отримав більшу купку грошей.

Вдома нумізмат почистив Монету, акуратно відполірував і поклав ще один безцінний експонат до своєї колекції.

- Ти пройшла через віки! Тому твоє місце тут! –  шанобливо промовив чоловік.

Інколи цінність речей залежить від того, в чиїх руках вони знаходяться.

Аудіо слухайте тут: Притча "Монета"

Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин"Притчі"

Художник: Юрій Фреїв