"Якось одного разу я йшов зі своїм другом-індіанцем по людній вулиці Нью-Йорк Сіті, і він раптово вигукнув:

- Я чую цвіркуна!

- Ти з глузду з'їхав. - відповів я, окинувши поглядом переповнену в годину пік центральну вулицю міста.Всюди снували автомобілі, працювали будівельники, над головою літали літаки.

- Але я, правда, чую цвіркуна! - наполягав він, рухаючись до квітковій клумбі, розбитої перед химерноюбудівлею якоїсь установи. Потім нахилився, розсунув листя рослин і показав мені цвіркуна, який безтурботно сюркотав і радів життю.

- Дивно, - відгукнувся я. - У тебе, мабуть, фантастичний слух.

- Та ні. Все залежить від того, на що ти налаштований, - сказав він, - ну, дивися!- запропонував мені міймудрий друг і розсипав по узбіччю тротуару жменю монет.

Тут же перехожі завертіли головами і полізли в свої кишені перевірити, чи не у них порозсипалися гроші.

- Бачиш, - блиснули очі індіанця, - все залежить від того, на що ти налаштований.