Правитель міста, що був у приятельських стосунках з мудрецем, поскаржився тому, що його піддані постійно брешуть.
- Я так втомився від їх брехні! Тут брехун на брехуні. Ну, нічого, я змушу їх говорити тільки правду, - розпалився правитель. - Якщо вмовляння не допомагають, нехай говорять правду зі страху смерті. Хто збреше, той відразу позбудеться голови!
- Але ж у кожного своя правда, - сказав мудрець, бажаючи пом'якшити гнів повелителя. - Страти ні до чого доброго не приведуть ...
Але правитель був непохитний, і вранці на площі міста вже стояла плаха, кат перевіряв гостроту клинка, а в місто міг увійти тільки той, хто правдиво відповів би на питання начальника варти у міських воріт.
Найпершим, зі сходом сонця, до воріт підійшов той самий мудрець.
- Відповідай, куди ти йдеш, - сказав начальник стражників, - і не бреши, або втратиш свою голову!
- Я йду, щоб мені відрубали голову, - сказав мудрець.
- Ти брешеш, я не вірю тобі!
- Якщо я збрехав, - сказав спокійно той, - то нехай мене ведуть на плаху.
- Але тоді вийде, що ти сказав правду ...
- Так, - усміхнувся мудрець, - вашу правду.