Йдуть два мужика, бачать горить клуня та чути голос з клуні: "Допоможіть, врятуйте!"Хто ти, запитують мужики?

Я змія, врятуйте мене.

Так ти ж покусаєш нас?

Ні, не покусаю, я обіцяю. Ну гаразд, мужики взяли мішок, намочили і кинули в палаючу клуню. Змія залізла в мішок, мужики витягли його, зав'язали і йдуть вже з ним далі.

Змія просить мужиків - відпустіть мене, ну мужики розв'язали мішок, змія вилізла і каже: "А тепер я повинна Вас покусати, такий Закон змії".

Але ти ж обіцяла нас не кусати. Але я змія і така у мене природа.

Взяли мужики, зловили змію і знову її в мішок, зав'язали і кинули в палаючу клуню.

Мораль цієї притчі - НІКОЛИ не рятуй змію з палаючого полум'я, так як завжди за добро люди платять злом.