Один викладач психології почав свій семінар, піднявши вгору 10-доларову купюру. Він запитав, хто хоче отримати купюру. Багато підняли руки. Він запитав у тих, хто не підняв руки. І з'ясувалося, що вони теж не проти отримати купюру, але посоромилися підняти руку.

- Перш ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю... - продовжив психолог.

Він зім'яв купюру і потім запитав, чи хоче хто-небудь все ще її отримати. І знову майже всі підняли руки.

- Тоді, - сказав він, - я роблю таке... - і, кинувши купюру на підлогу, злегка повозив її черевиком по брудній підлозі.

Потім він підняв купюру, яка була пом'ята і брудна.

- Ну, кому з вас вона потрібна в такому вигляді? - І всі знову підняли руки.

- Дорогі друзі, - сказав викладач психології, - щойно ми отримали наочний урок.Незважаючи на все те, що я проробив з купюрою, ви всі хотіли її отримати, так як вона не втратила своєї цінності. Вона все ще купюра достоінствoм в 10 доларів. У нашому житті часто трапляється, що ми опиняємося викинутими із сідла, розтоптаними, лежачими на підлозі або в повному лайні. Це реалії нашого життя. У таких стуаціях ми відчуваємо себе нікчемними. Але не важливо, що сталося або станеться,  - ми не втратимо своєї істинної цінності. Брудні чи чисті, пом'яті або відпрасовані - ми завжди будемо мати ту цінність, яку представляємо. І будемо безцінні для всіх тих, хто нас любить. Наша цінність визначається не тим, що ми робимо або з ким ми знайомі, а тим - ХТО ми є насправді.
А щодо купюри - як і обіцяв, я віддам її. Тому що поважаю себе і тримаю слово. Але, тому що бажаючих було багато, віддам на іспиті кращому, хто його здасть.