Увечері підійшов до села старий і попросився в один будинок на нічліг.

- Ночуй, місця багато. Тільки частування немає, - похмуро сказав господар.

- Нічого, мені головне - переночувати під дахом. Доньку відвідував, а тепер повертаюся додому в місто, - пояснив дід.

- Вибачте, що нічим пригостити вас, - засмутилася господиня. - Мій син застудив взимку ноги і тепер не може ходити. Все на лікування йде, тільки користі мало.

Переночував старий, а на наступний день попросив показати йому хворого. Оглянув він розпухлі ноги юнака і сказав:

 

- Коли я прийшов до доньки, у мене теж ноги розболілися від далекої дороги. Але вона вилікувала їх цілющої маззю та ще з собою баночку мазі дала.

Потім старий дістав мазь і змастив юнакові ноги. Тиждень старий лікував хазяйського сина. Коли мазь скінчилася, пухлина спала, і юнак знову зміг ходити.

Господарі не знали, як дякувати старому.
Але тут перехожий приніс у село тривожну звістку про те, що в місті була велика пожежа. Злякався старий за свою дружину і за свій будинок. В одну хвилину зібрався він у дорогу.

- Почекай, старий. Ти нам допоміг, і я тобі допоможу, - сказав господар будинку. - Бери мого коня з возом. Так ти швидше доберешся до міста.

- Батьку, ти вирішив за баночку мазі коня віддати? Це ж наш єдиний кінь. Як ми без нього землю орати будемо?! - Вигукнув син.

- Знаєш прислів'я, синку: «Взяв сливу - поверни персик», - відповів батько.