хрестик на шиї солдатаПід час 2-ї світової війни в одному з російських сіл мати проводжала сина на фронт. Син був тоді людиною доволі далекою від церковного життя та, загалом, віри в Бога, і нагрудного хреста, зрозуміло, не носив. Мати, благословляючи його, наділа йому на шию хрестик і попросила не знімати його ні за яких обставин. Молодий чоловік, хоча і виріс в атмосфері тогочасної войовничо-атеїстичної пропаганди, тим не менше, все-таки послухався  своєї матері і воював з хрестом на грудях.

Сталося йому зі своєю військовою частиною опинитися в оточенні і потрапити до німців у полон. Усіх полонених вишикували довгими шеренгами. Уздовж них пішов офіцер з групою солдатів. Уважно вдивляючись у обличчя кожного, офіцер іноді зупинявся, тикав у груди полоненого червоноармійця і говорив:

- Der Jude! (Єврей)

Зазначеного військовополоненого охоронці витягували з шеренги і відводили вбік. Купка відібраних для розстрілу "євреїв" усе росла і росла.

Молодий чоловік, якого мати благословила на фронт нагрудним хрестиком, народився в російському селі, але був чорнявим, кучерявим і рисами обличчя досить схожим на представників єврейського племені. Він уважно дивився на того офіцера, що наближвся до його шеренги, і все виразніше чув його вигуки:
- Der Jude! .. Der Jude! ..
Коли, зрештою, черга дійшла вже до нього самого, офіцер, зазирнувши на його анфас, тицьнув на нього пальцем і сказав:
- Der Jude! - І рушив було далі. Але, на щастя полоненого, погляд офіцера ковзнув по розстібнутому коміру його гімнастерки. Німець помітив на його грудях хрест. На мить задумавшись, офіцер скомандував:
- Aufheben! (Відставити), - і пішов далі вздовж шеренги.
Солдат, який вже поклав було руку на плече полоненого, зняв її і рушив слідом за офіцером.
Полонений витер тремтячою рукою піт з чола і - з глибокою вдячністю та благоговінням - згадав про свою матір...