Одна сім'я проводила вихідний день на пляжі.

Діти купалися в морі і будували палаци з піску.

Раптом вдалині показалася маленька бабуся.

Її сиве волосся, що вибилося з-під хустки, розвівалося по вітру, а одяг був брудним і пошарпаним.

Вона щось бурмотіла про себе і підбирала з піску якісь предмети, складаючи їх в сумку.

Батьки одразу-ж підкликали дітей і звеліли їм триматися від старенької подалі.

Коли вона проходила повз, раз за разом піднімаючи щось із піску, то посміхнулася до сім"ї, але на її посмішку так ніхто й не відповів.

Через декілька тижнів по тому батьки дізналися, що ця бабуся присвятила своє життя тому, що ходила по пляжах і збирала уламки скла, якими діти могли поранити собі ноги.