зміяЛежала собі Змія на березі річки, грілася під сонцем. Підповзла вона ближче до води та в прозорі води річки заглянула. І побачила Змія своє відображення. Довго милувалася відображенням Змія. За цим заняттям застав її пролітаючий Ворон.

- Що ти робиш? - Запитав він Змію.
- Дивлюся на своє відображення. Хочу розгледіти себе трохи краще. - Дурна, - розсміявся на це Ворон. - Що тобі на себе-то дивитися - як була змією, так нею і залишишся!
- Ось тому й дивлюся я на себе, щоб зрозуміти, нарешті, якою мене бачать оточуючі, - відповідала Змія. - Тепер, розглянувши себе як слід, я точно знаю, яка я насправді. Азначить, я знаю, якою мене бачать все. Адже я саме така, якою бачу і знаю себе сама.
Подивився на Змію мудрий Ворон, та лише каркнув у відповідь. А Змія так і залишилася по землі повзати, задоволена тим, що відтепер всі її знають і бачать такою, якою вона себе у відображенні розгледіти змогла.