гориКолись давно жив в одній прекрасній країні юнак на ім'я Алнек. Красивий він був і розумний, добрий, але дуже нещасний. А нещастя його полягало в тому, що всі надії Алнека гинули одна за одною. Він сподівався, що в майбутньому обов'язково стане художником, але, на жаль, для цього Алнеку не вистачало таланту. Сподівався він також, що стане письменником. Але й тут його надії не судилося збутися - письменник з нього не вийшов. Тоді Алнек понадіявся, що він зможе стати прекрасним чарівником. Однак і тут його чекало розчарування - чари давалися йому з превеликим трудом, а не так, як усім звичайним чарівникам.
- Ех, всі мої надії гинуть, - сумно зітхав Алнек. - Немає в мене більше жодної надії - остання і та померла. Ех, скінчилося моє життя. - Скінчилося? - Почув скарги Алнека місцевий мудрець. - Життя твоя закінчиться лише тоді, коли ти дійсно втратиш останню надію. Але ж ти живеш. Значить, остання надія ще не загинула. Ти просто ще не зустрічався з нею. Відправляйся-но ти до найвищого пагорба, - порадив Алнеку мудрець, - і зустрінься там зі своєю останньою надією.
І Алнек за порадою мудреця відправився до найвищого пагорба. Однак, дійшовши до пагорба, Алнек на превеликий свій подив знову зіткнувся все з тим же мудрецем.Мудрець як ні в чому не бувало сидів на зеленіючій вершині пагорба і задумливо дивився вдалину.
- Це знову ви? - Не вірив своїм очам Алнек. - Навіщо ж ви змусили виконати мене такий довгий шлях, щоб знову зустрітися з вами?
- Ну, адже повинен же ти був зустрітися зі своєю останньою надією, - лукаво посміхнувся у відповідь мудрець.
- І де ж вона, моя остання надія? - Запитав Алнек.
-Ти пройшов з нею весь цей довгий шлях до пагорба. Адже ти йшов в надії зустріти її, ти йшов з нею пліч-о-пліч. Тепер ти знаєш, що твоя остання надія жива, і вмирати поки не збирається. Але якщо і їй уготована загибель - вернись, можливо, десь неподалік підноситься інший такий же високий пагорб, на якому тебе чекає остання надія.
- Тоді як зрозуміти, де остання надія, а де ні, якщо пагорбів виявиться безліч? - Розгубився Алнек.
- А це вже вирішувати тобі, - посміхнувся у відповідь мудрець, - яка надія для тебе стане останньою. Може так виявитися, що до кінця свого життя ти так і не зможеш зустрітися з нею - зі своєю останньою надією.

Ось так Алнек і йшов від одного пагорба до іншого, все зустрічаючись і прощаючись зі своїми надіями, і все, бідолаха, ніяк не міг зрозуміти, яка з цих надій виявиться дійсно останньою, адже пагорбів на його довгому шляху йому зустрічалося ой як багато ...