траваНа широкому лузі росла зелена трава. По траві цій пройшов Юнак. Обернувшись, Юнак помітив, що там, де він ступав, залишилися на траві його сліди. Це несказанно порадувало Юнака. Але знайомий Старий, що йшов поруч з Юнаком, незадоволено промовив:
- Ну і чого ти радієш?

- Тому, що після мене на траві залишаються сліди. Адже луг-то великий, трави на ньому росте багато, але є серед всієї цієї трави та, по якій пройшов я, і це помітно. - Помітно тільки тобі, - посміхнувся Старий. - Мине небагато часу, трава випрямиться, і ніхто не побачить, де ти ходив. А ти, вирішивши пройти ще раз через цей луг, будеш болісно шукати, де ж це ти раніше залишив свої сліди. А на це піде час.
- А невже вам ніколи не цікаво, де ви минулого разу йшли по луці? - Запитав у Старого Юнак.

- Ні, не цікаво, - відповів Старий. - Я проходжу цей луг вже в шостий раз. І кожен раз я вибираю для себе той напрямок, який мені хочеться. І я ніколи не оглядаюся, щоб розглянути залишені мною сліди, тому як марно це: сліди зникнуть, а час піде...