притчіОдного разу безліч мудрих притч зібралися разом, як це буває і у людей, і стали розмовляти. Кожна розповідала себе, а інші слухали, радіючи мудрості сестри. Лише одна з них сиділа тихенько в куточку і сумно посміхалася. І навіть коли всі притчі висловилися, вона так і не вимовила ні слова.
Кілька сусідок здивовано запитали її:
- Чому ти мовчиш, немов бідкаєшся?
- Хіба тобі не сподобалося все те, що ти від нас почула?
- Що ти можеш всім розповісти?

Сумна притча відповідала:
- Можна я спочатку дещо запитаю у вас, мудрі мої подруги?
- Звичайно! Питай! - Загомоніли притчі.
- Ось послухали вас люди. Що вони після цього говорили?
- Хвалили ...
- Захоплювалися ...
- Раділи ...
- Качали головами ...
- Посміхалися ...
- Казали: «Правда!» ...
Довго ще притчі описували реакцію людей, а їх подруга уважно слухала. Коли всі замовкли, вона знову заговорила:
- Це добре, що вони залишилися задоволені. Добре й те, що вони зрозуміли вас, оцінили вашу мудрість і правду. Але хіба після цього вони стали вести себе інакше? Або ж так і залишилися такими, як були?
Відповіддю їй було дружне мовчання.
- Так от, сестри мої і подруги, я і є сумна притча про це.

 


Хорватія на море