Йшов сніг. Взимку - це справа звичайна. Погода була безвітряною і великі пухнасті сніжинки не поспішаючи кружляли в химерному танці, повільно наближаючись до землі.
Дві сніжинки, що летіли поруч, вирішили завести розмову. Боячись втратити одна одну, вони взялися за руки, і одна з них весело каже:
- Як добре летіти, насолоджуватися польотом!
- Ми не летимо - ми просто падаємо... - відповідала сумно друга.

- Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на біле пухнасте покривало!
- Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто будуть топтати.
- Ми станемо струмками та спрямуємось до моря, ми будемо жити вічно!!! - сказала перша.
- Ні, ми розтанмое і зникнемо назавжди... - заперечувала інша.
Нарешті їм набридло сперечатися, вони розтиснули руки - і кожна полетіла назустріч долі, яку вибрала сама...