Ходив по світу Талант. Багато хто хотів подружитися з ним.
Розум говорив:
- Талант, давай жити разом. Ти допоможеш мені талановито застосовувати себе.
Дурість пропонувала:
- Талант, йди до мене жити. Побачивши тебе поруч, люди не будуть сміятися з мене.
Багатство вмовляло:
- Талант, з твоєю допомогою я ще більше розбагатію.
Бідність просила:
- Талант, допоможи мені винести нужду.

Але Талант шукав особливого друга, який допоміг би йому стати кращим і служити людям.
- Шукай друга, поки не знайдеш. Якщо хочеш чогось досягти - потрібно наполегливо йти до мети, незважаючи ні на що, - сказала Наполегливість Таланту.
- Мені потрібен саме такий друг! - Вигукнув Талант. - Без Наполегливості будь-який Талант безплідний.