Одного разу до самотнього Серця прийшов гість.
- Я так люблю тебе! - Сказав він.
Вирішивши, що це і є довгоочікувана Любов, Серце з радістю прийняло гостя.
Однак той, на жаль, виявився Корисливістю.
Тоді Серце прогнало його і закрило за ним двері. 
Але тут знову почувся стукіт.
- Тут-тук, - сказав новий гість. - Ти впустиш мене до себе?
Знову сподіваючись, що це Любов, Серце прийняло чергового відвідувача. 
Але цього разу ним виявився Обман.
З гіркотою та розчаруванням Серце було змушене вигнати і його.

Минув час, і на порозі його будинку стояв знову хтось.
- Я буду любити тебе вічно! - Полум'яно переконував його нежданий гість.
Всерйоз в цей раз коливалося Серце. 
Але, нарешті, не витримало і відкрило себе... Зраді.
Боляче стало йому від таких гостей. 
І, вигнавши негідника, Серце наглухо закрило за ним двері.
Довго потім ще до нього стукали різні гості. 
Але Серце дуже вже боялося, що серед них знову опиняться Користь, Обман або Зрада. 
І в своєму страху так і не розпізнало і не впустило до себе Любов.