молитваОдного разу цар, проїжджаючи містом, побачив купу нужденних людей. Прибувши до палацу, він покликав до себе головного міністра і наказав довідатися все про цих людей: хто вони такі, чим займаються і чого потребують. Міністр доручив цю справу своїм підлеглим, а ті одразу ж узялися за роботу. На наступний день звіт лежав на столі у царя, який, ознайомившись з ним, віддав розпорядження допомогти цим людям і виділив кошти з казни.

І справа пішла. Міністр передав наказ і кошти своїм підлеглим, які тут же почали міркувати, як допомогти кожній людині. На наступний день усім нужденним було надано допомогу, і всі, що отримали цю допомогу, дякували тому виконавцю, який безпосередньо надав її, але ніхто не подумав, що люди, які допомагали їм - були тільки виконавцями чиєїсь волі.

І тільки одна людина, подякувавши виконавцю, запитала його про те, звідки той дізнався, що йому потрібна допомога. Той відповів, що він нікчемна людина і не гідний подяки, бо він тільки виконував волю міністра. Людина, ще раз подякувавши виконавцю, відправилася до міністра. Прийшовши до міністра, вона висловила йому свою вдячність і поцікавилася, звідки той знав про його труднощі. Міністр відповів, що він маленький чоловік і не гідний подяки, бо він тільки виконував волю царя. Ще раз подякувавши міністру, людина пішла до царя, вклонилася йому в ноги і від усього серця подякувала йому за надану йому милість, після чого запитала царя, чому той звернув на неї - таку нікчемну людину - увагу.

- Того дня я побачив багатьох нужденних, і від сорому стислося моє серце за те, що я благоденствую, а люди в моїй країні терплять нужду. І тоді я запитав себе: хіба це справедливо? Хіба для того поставив мене Господь царем, щоб я жив у розкоші, не помічаючи чужих страждань? І тоді відчув я, що не зможу насолоджуватися розкішшю, поки хоч один житель моєї країни злидарює. Ось тому-то я і допоміг всім вам.

- Спасибі тобі, царю, - сказав чоловік, низько вклонився і пішов додому. По дорозі він вирішив зайти в храм. Коли ж він молився, то зрозумів, що і цар був лише ланкою в цьому ланцюгу, і що справжнім благодійником був Господь, який і вселив царю благородну думку в голову царя. І тоді від усього серця він підніс вдячну молитву Богові, насамперед за те, що він насаджує в наші серця гарні думки і почуття, що перетворює нас. А потім попросив допомогти йому завжди тримати своє серце відкритим, щоб Божі думки і почуття безперешкодно могли входити в його серце.

Хорватія на море