Маленький хлопчик запитав маму: 
- Чому ти плачеш? 
- Тому що я – жінка. 
- Я не розумію! 
Мама обійняла його і тихо сказала: "Цього ти не зрозумієш, ніколи". 
Тоді хлопчик запитав у батька: 
- Тату! Чому мама іноді плаче без причин? 
- Всі жінки іноді плачуть без причин. - все, що зміг відповісти батько. 
Потім хлопчик виріс, став мужчиною, але не переставав дивуватись: «Чому ж жінки плачуть?» 
Нарешті, він запитав у Бога.

І Бог відповів: 
-Коли Я створив жінку, я хотів, щоб вона була досконалою. 
Я дав їй плечі – такі сильні, щоб тримати весь світ і такі ніжні, щоб підтримувати дитячу голівку...
Я дав їй дух – настільки сильний, щоб винести як пологи, так і будь-який душевний біль...
Я дав їй волю – настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають...
Я дав їй доброту – щоб любити дітей при будь-яких обставинах, навіть якщо вони ображають її... 
Я дав їй силу – щоб прощати, навіть коли ви, чоловіки, приносите їй нестерпний біль...
Я дав їй мудрість – щоб зрозуміти вас... і віру - щоб чекати...
Я зробив її з його ребра, щоб вона оберігала його серце...
І нарешті, я дав їй сльози. І право проливати їх в горі і в радості...
Жінка - це квітка... 
І тобі, сину мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її тілі чи одязі...
Її краса - в очах, які відкривають двері до її серця - того місця, де перебуває любов.