Якийсь юнак вирішив жити помірним життям. Одного разу, соромлячись відкрито говорити про свої принципи, він потрапив у смішну ситуацію. На питання, чи одружений він, молодий чоловік, припускаючи, що на цьому розпитування закінчаться, піддався спокусі трошки збрехати:
- Так, одружений.
- А як звати вашу дружину? - Запитали знову.
Юнакові знову довелося викручуватися.
- А діти у вас є? - Було ще одне питання.
І так як юнак уже почав брехати, то ніяк не міг зупинитися.

- Є.

- А скільки?
Молодий чоловік відчув, що остаточно заплутався. «Чим далі в ліс, тим більше дров», - згадалася йому приказка.
- Ну двоє, - нерішуче відповів він.
- А як їх звати?
Питанням співрозмовників, здавалося, не буде кінця.
Юнак не витримав і відповів:
- Одну дитину звати Брехня, а іншу - Неправда. Не одружений я, не одружений!

«Хто каже: "я пізнав Його", але заповідей Його не дотримується, той бреше, і немає в ньому істини...» (1Ін.2: 4).