Ніхто не старіє від того, що проживає скількись там років. Людина старіє, бо відмовляється від своїх ідеалів. Роки можуть поморщити шкіру, та відмовтесь від запалу - і душа вкриється зморшками. Переживання, сумніви, недовіра до самого себе, страх  і відчай - усе це сплітається в довгі роки, які хилять нам голову і обертають душу на попіл. Не важить, сімдесят вам чи сімнадцять, у кожному серці живе замилування чудом, щире захоплення зорями й усім, що на них схоже, викликами, які ставлять перед нами щоденні події, незмінна дитяча цікавість до того, що ж трапиться далі в тій грі, яка зветься життя. Людина настільки ж юна, як і її віра, і настільки ж стара, як і її сумніви; настільки ж юна, як і її впевненість у собі, і настільки ж стара, як і її страхи; настільки ж юна, як і її надія,і  настільки ж стара, як і її відчай.

Джерело: "Жменя Камінців" (Браян Кавано)