"Світе, візьми моє дитя за руку - сьогодні він уперше йде до школи! Деякий час усе здаватиметься йому дивним і новим, хотілося б, щоб ти,  як би це сказати, обійшовся з ним лагідно. Бачиш-бо, досі він був пупом землі, отаманом усієї околиці. Я завжди був поруч, щоб замастити йодом розбите коліно, потішити, заспокоїти.

 Однак відтепер усе буде інакше. Цього ранку він піде з дому, помахає мені рукою, і для нього почнеться велика пригода, яка, можливо, проведе його крізь війни, нещастя, скорботу.

 Щоб вижити в цьому світі, йому знадобляться віра, любов і відвага. Тож, Світе, хотілося б, щоб ти, як би це сказати, взяв його за тендітне рученя і навчив тих речей, без яких йому не обійтися. Навчи його, але, по змозі, лагідно.

 Знаю, йому доведеться спізнати, що не вся люди справедливі, не всі чоловіки й жінки щирі. Навчи його, що якщо є негідник, то десь неодмінно є герой, якщо є ворог, то неодмінно є друг. Нехай він якнайскоріше затямить, що найлегше здолати саме розбишаку.

 Навчи його чару книги. Даруй йому хвилі тиші, щоб обміркував одвічну таїну пташиного польоту, бджолиного дзинчання і квітіння зелених пагорбів.

 Навчи його, що більше чести у поразці, ніж в обмані. Навчи його вірити у власні переконання, навіть якщо всі твердитимуть, що він помиляється.

 Спробуй дати синові силу не йти за натовпом, коли всі навколо намагаються втертися у ласку до переможця. Навчи його прислухатися до інших, але проціджувати почуте крізь сито правдивости і вбирати тільки те добротне, що залишається.

 Навчи його ніколи не визначати ціну своєму серцю і душі. Навчи його бути глухим до завивань юрби, стояти й боротися, якщо, на його думку, так треба. Світе, вчи його лагідно, але не цяцькайся з ним, справжня-бо сталь гартується в огні.

 Я прошу багато, Світе, але вдовольни вже якось моє прохання. З нього ж такий славний син".

 Підпис: Авраам Лінкольн

Джерело: "Жменя Камінців" (Браян Кавано)