Плив якось єпископ зі своїм супроводом на кораблі. По якомусь часі причалили вони до віддаленого острова. Мали стояти там один день, і єпископ намірився провести той час із якнайбільшою користю. Він вирушив уздовж узбережжя і небавом надибав трьох рибалок, які лагодили сіті. Ламаною англійською вони пояснили, що багато століть тому місіонери охрестили їх народ. "Ми християни!" - вигукнули рибалки, гордо тицяючи в груди одне одному.

 Єпископ був вражений. Запитав, чи знають вони "Отче наш". Та рибалки про таке й не чули. Єпископ остовпів. Як ті чужинці можуть називати себе християнами, якщо не знають навіть головної молитви?

 - Якими ж словами ви молитеся? - запитав він.

 - Здіймаємо очі до неба та й молимось: "Нас троє, Тебе троє, змилуйся над нами".

 Обуренню єпископа не було меж, така-бо примітивна і наскрізь єретична була та молитва. Відтак цілий день він просидів із ними, навчаючи правильно промовляти "Отче наш". Рибалкам наука йшла туго, але вони аж зі шкіри пнулися, тож назавтра перед відплиттям єпископ із задоволенням вислухав, як вони непомильно виголошують цілу молитву.

 Відтоді минуло кілька місяців, і от корабель єпископа знову пропливав попри ті острови. Сам єпископ походжав чардаком, бурмочучи вечерні молитви, і з утіхою згадував, що на тому островів є трійко чоловіків, які завдяки його терплячій пастирській науці тепер уміють правильно молитися. Отак він собі міркував, аж раптом глянув поверх води і побачив, що він острова прямує якийсь вогник. Він підступав до корабля все ближче і ближче, аж раптом єпископ дивом здивувався, коли побачив, що до корабля ідуть троє чоловіків, ступаючи по воді. Капітан поклав судно в дрейф, і вся команда зібралася подивитися на таке чудо.

 Коли чоловіки наблизилися, єпископ упізнав у них трьох своїх друзів-рибалок.

 - Єпископе, - загукали вони, - як добре бачити тебе знову. Ми чули, як ваша корабель пропливати наш острів, і ми бігом-бігом тебе зустріти.

 - Чого ви хочете?" - запитав єпископ із трепетом у голосі.

 - О, єпископе, - скрушно закивали вони головами, - ми так завинили. Забула така гарна молитва. Ми казати: "Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде царство Твоє", - а далі не пам'ятати. Ми тебе просити, навчи нас цілої молитви.

 Єпископ відчув глибокий сором.

 - Повертайтесь додому, добрі люди, - відповів він, - і щоднини моліться "Нас троє, Тебе троє, змилуйся над нами!" І, якщо не забудете, попросіть ще милости для того єпископа, що ото перед вами.

Джерело: "Жменя Камінців" (Браян Кавано)