Уже здавна про авву Даниїла ширилися чутки, що він завдяки безперестанній молитві здобув те, що східні отці між собою називали досконалою радістю. На його устах постійно спочивала тиха усмішка, яка дарувала мир стурбованим людям і навертала навіть найбільш затятих грішників. Одного разу старець навідався до хворого, який лежав на смер тному ложі, щоб його висповідати і запричастити. Однак дуже швидко він запримітив, що той зовсім не бажає зізнаватись у своїх гріхах. Нагнувшись над са- мим вухом, авва Даниїл прошепотів:

- Я не вимагаю від тебе негайної сповіді, бо не бажаю, щоб хтось робив це під впливом страху. Засинай спокійно, а якщо завтра вранці ще прокинешся, то поклич мене!
Іншого разу в якійсь сутичці був важко поране- ний місцевий розбійник. З останніх сил він приповз до келії авви Даниїла і простогнав:
- Отче, я відчуваю пекельні муки!
- Як? Вже тепер?! - вигукнув старець.
Як у першому, так і в другому випадку вистачало лише кількох жартівливих слів, щоб вмить настави- ти до покаяння вмирущих грішників.

*

Багато молодих людей у наш час запитують своїх парохів та духовних наставників: «Яким має бути сучасний християнин?» Мати каже, що треба йти до церкви чистим, причесаним і гарно вдягненим. Тато переконує, що слід бути акуратно поголеним і встигнути бодай на перше «Вірую» (не те, що перед Причастям). Бабуся вимагає чемности та пунктуальности (якщо не встиг на «Благословенне Царство», можеш не заходити вже взагалі). Та, переступивши поріг храму, починаєш розуміти, що цих настанов для зовнішнього благочестя є замало. У чому річ? Якщо ви помітили, часто дорослі люди, перед тим як увійти до притвору, гамують свою радість, ховаючи усмішку у кишені святкового одягу. Її змінює кислопечальна гримаса, яка, здається («якщо ти себе вважаєш християнином»), мала б зберегтись протягом усьо- го богослужіння. Звідки з'явилася така настанова, можна лише здогадуватись. Однак саме ця постава поступово перетворює християнство у релігію засмучених літніх людей. Невже зустріч та єдність з усміхненим Господом може породжувати смуток та печаль? Звісно, ні! «В мирі вийдім», - чуємо слова, для того щоб подарувати людям в усмішці воскреслого Христа!

Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)