До старця Єроніма, який був духівником одного монастиря, полюбляли звідусіль з'їжджатися люди. Серед них можна було побачити і багатих, і бідних, і вчених, і простаків... «Його слово, - стверджували усі, - якесь цілюще!» І справді, сказав щось наче незначне, але того могло цілковито вистачити на все життя.

Одного разу до цього подвижника навідався ще зовсім молодий чоловік, який всім своїм виглядом викликав невимовну жалість. Смуток так відбився на його обличчі, що, здавалося, міг легко (як небезпечний вірус) передатися кому завгодно. Старець Єронім відразу поцікавився:
 Що трапилося, синку?
 Нещасний якось безпорадно скривився і виду- шив зі себе:
 Отче, я великий грішник! Не встигну покаятися, як знову падаю! Мене мучить сумління, боюся, що помру і відразу піду до пекла! Дай мені, отче, таблетку якоїсь розради!
 Старець співчутливо глянув на чоловіка і розважливо промовив:
 - Нема нічого страшнішого тут на землі, аніж від- чай. Цей стан кладе людину на лопатки, щоб вона загинула навіки. Пам'ятай, ти Божий воїн, якого хоче здолати і поневолити ворог! Його стріли - спокуси. Вони летять звідусіль і часто пронизують людську душу наскрізь. Та все ж, якщо ти і впав, то негайно вставай, продовжуй бігти до кінцевої мети - Дому Отця! Навіть у спорті буває так, що суддя над тим, хто лежить, вже починає рахувати до десяти, але коли він знайде в собі силу і враз підніметься на ноги - бій триває! Отож, не здавайся! Твори «Ісусову молитву», кайся, сповідайся і, що головне, БУДЬ У ЦЬОМУ ПОСТІЙНИМ!

Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)