християнкаЖила собі звичайна на вигляд селянська родина. Чоловік і дружина. І займалися вони тим, що вирощували яблука в своєму саду, а по осені продавали їх. Тим і жили.

Сталося так в один рік, що урожай селянин не зібрав - не встиг, бо захворів. Велика кількість яблук зігнила. Що ж робити? Якщо не продати урожай, то сім'я не виживе. Селянин зібрав всі гнилі яблука у віз і поїхав на ринок - продавати, що є. Благословила його любляча дружина і сказала, що все буде добре. З тим селянин і поїхав.

І ось по дорозі зустрічається йому купець. І бачить, що їде селянин по дорозі на ринок, а його віз сповнений гнилих яблук. Здивувався купець і каже:

- Що ж ти, дурню, робиш? Везеш на ринок гнилі яблука, у тебе ж їх ніхто не купить!
- Та знаю, купче,- відповідає селянин, - тільки от робити нема чого - продати треба, а то загинемо ми з дружиною.
- Та-а-а... Ось буде тобі від дружини, коли ти ні з чим з ринку повернешся. З потрохами з'їсть!
- О, купче, за це не турбуйся. Дружина в мене золота. Вона мене будь-яким любить і приймає.
- А ось такого не буває, мужик! - відповідає купець.
- Ще й як буває! Золота у мене дружина!

Тоді купець запропонував посперечатися:

- Ось давай, мужик, посперечаємося. Зараз ми повертаємося до тебе додому і говоримо, що яблука гнилі, і їх ніхто не купив, і що жити взимку не буде на що. Якщо твоя дружина дійсно така, як ти кажеш, то ти виграв - я тобі віддам ось цей капшук із золотом - не на одну зиму вистачить. А якщо виявиться, що ти брешеш, і твоя дружина вчинить тобі скандал, то я виграв і заберу твого коня з возом. По руках?
- По руках!

І ось повернулися вони до селянина додому. З порога він засмучений каже дружині:

- Жінко, біда! Не продав яблука! Погано взимку буде!
- Що ти, милий. Про що ти говориш. Ти повернувся, і то добре. Та ще й гість з тобою. То-то радість! Проходьте, втомилися мабуть з дороги і зголодніли? Зараз вмитися подам і на стіл накрию. Відпочинете і поїсте.

І ось вона швиденько несе глечик з водою, щоб вмитися, рушник подає, за стіл садить. Дивується купець, але про себе думає, що це цирк при сторонніх. Думає: «Побуду тут подовше, вона обов'язково зірветься!» І ось сидять вони за столом, дружина селянина за ними доглядає, вся світиться від радості, а купець час від часу все розмову переводить на не проданий урожай, та як вони зиму жити будуть. А дружина селянина весь час йому відповідає:

- Все влаштується як-небудь, проживемо! Зараз головне, щоб чоловікові і гостю добре було.

Дивується купець ще більше. Довго вони так сиділи. Зрештою, купець зрозумів, що програв суперечку. Дістає свій капшук і каже:

- Так, мужик, багато чого я побачив на цьому світі, але таких золотих жінок, як у тебе - не бачив. Правий ти був. Ось твої гроші і живіть щасливо! - З тим і відкланявся.