Христос є справжнім джерелом любовіДуховному стану сучасної людини притаманне відкидання відчуття особистої провини за зло. Навіть коли ми винні самі, але можна почути слова, що винен не я, а хтось інший.  Так говорить справжній егоїст. Також любимо приписувати вину несприятливим обставинам, середовищу, можемо казати, що ми - грішні та немічні люди. Проте, якби не хотілось і щоб не говорилось, як не приглушували б совість, в глибині душі все одно відчуваємо провину, тому що докори сумління сильніші за нас. Совість кличе на допомогу і щаслива та людина, яка дійсно відчуває спротив злу у серці і приходить до правдивого покаяння.

Ми потребуємо прощення, ми потребуємо когось, хто б допоміг, визволив, простив. Це може зробити тільки Той, перед Ким ми прогрішились, – Бог. Милосердний Отець чекає на кожну заблукану душу і дає прощення у святій Тайні Покаяння. Бо тільки Він та Його любов може звільнити нас від вини та подати душевний спокій. Щоб отримати прощення, насамперед треба визнати Бога, коли йдемо до сповіді. То не просто йдемо поговорити із священиком, а йдемо до Бога, Який через священика відпускає нам наші провини. Прощення є справою Бога. Воно є даром Божої любові. Важливо також усвідомити і не боятися, і навіть якщо людина не ступає на шлях виправлення хиб та помилок, Бог все одно любить і чекає на нас. Не всі можуть бути досконалими, і ми християнами стаємо не тому, що ми - добрі люди, а тому, що приймаємо прощення, яке подарував нам Господь.

Нам є над чим працювати та удосконалювати себе щодень. Не будьмо самолюбами, бо, ставлячи себе у центр всього, забуваючи інших і роблячи тільки те, що нам подобається, ми пригноблюємо інших. А навернення веде до протилежного. «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас» (Лк. 6, 31-36). Не так легко любити своїх друзів та близьких, а тут ще і ворогів! Але з Божою допомогою все можливо: головне - мати добру волю та визнання нашої немочі та гріховності. Господь веде народ Свій, Він Сам знає, що чинить, Він дозволить нам дійти туди, куди нам можна дійти, і бути там, де ми маємо бути.

Світ потребує любові та миру. Це знають і розуміють багато людей, проте вони не знаходять Христа, їм бракує саме цієї любові. Людина навчилась оминати Христа, одначе саме Він є справжнім джерелом дійсної любові. Щоб віднайти Його, нам треба відваги, готовності до самопожертви, щирої волі, яка шукає правди. Треба, перш за все, дбати не лише про себе самих, а й неодмінно про інших.

Наше життя із Христом сповнене животворної сили, витримуємо все, а ярмо, що лягає на нас у Христі, стає любим (Мт. 11, 28-30). І тоді, незважаючи на всі протиріччя та спокуси, ми можемо увійти у Царство Боже, бо самі по собі несемо у серці Триєдиного Бога. І саме через це внутрішнє пізнання Бога людина найтіснішими узами пов’язується з Ним. Христос дає полегшення, спокій, впевненість. Нас тримає Його сильна рука, тому міцно стіймо на ногах і будьмо певні, що Бог ніколи нас не відпустить із Своїх рук, бо для Нього важлива і цінна кожна людина.

бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ