Природне планування сім’ї

Природне планування сім’ї – це метод, який на основі спостереження за змінами в організмі дає змогу подружжю визначити плідні дні в менструальному циклі жінки. Отже, пара може самостійно вирішувати, чи мати статеву близькість, залежно від того, бажаючи вони зачати дитину, чи ні. Цей метод не має побічних впливів на здоров’я, а його надійність (за умови дотримання правил) можна порівняти із надійністю контрацептивів.

Рішення мати дитину є одним із важливих рішень подружньої пари, а дітонародження – одна із основних цілей шлюбу, бо  в кінцевому результаті маємо прихід на світ нової людської особистості. Добровільне виключення  дітонародження з подружнього союзу, створює протиріччя із самим призначенням подружнього акту.

Для віруючих людей статевий акт, який веде до народження дитини, набирає ще більшого значення, оскільки він пов'язаний з особливим втручанням Бога – Творця. В  снові кожної людської особистості закладений творчий акт Бога – Творця: жодна людина не виникає випадково, вона завжди є ціллю творчої божої любові. Із цієї фундаментальної правди  віри і розуму походить те, що здатність до дітонародження  вписана в людську сталевість. Звідси випливає, що чоловік і жінка не є ні суддями, ні господарями життя, вони тільки співпрацюють із Богом.

Кожен із методів природного планування сім’ї базується на вивченні певних ознак, які називаються показниками здатності до зачаття і які дозволяють жінці визначити, чи овуляція повинна відбутися, чи вона вже відбулася. Застосування будь-якого з природних методів планування  сім’ї вимагає утримання  від статевих відносин у період, коли організм жінки є здатний до запліднення, якщо в цей момент подружжя бажає стриматися від зачаття.

Застосування природних методів регулювання дітонародження морально виправдане тим, що вони жодним чином не входять у конфлікт із фундаментальними правами про людську особистість та не зневажають чи применшують її онтологічні гідності. Організм людини, як і вся її особа, не перетворюється на безправну іграшку в руках злої волі та сексуального інстинкту. Таким чином, подружжю вдається зберегти в чистоті свою вірність богові та відкритість Його волі.

Природні методи планування сім’ї передбачають подружній акт, що, з одного боку, не дає початку новому життю, а з іншого – залишається відкритим на життя. Ці методи дозволяють вираховувати час дозрівання яйцеклітини жінки, не приносячи їй жодної шкоди, і їх слід вважати морально добрими.

Церква схвалює виправдане використання природних методів планування сім’ї та засуджує застосування методів контрацепції, тому що тільки в природній спосіб подружня пара має можливість жити й діяти у повній відповідності з Божим творчим планом щодо людської особи , та багатовимірного таїнства родинної любові чоловіка та дружини.

Для християнського порталу КІРІОС, Гринчишин Володимир