«Всупереч заявам ієрархів РПЦ і УПЦ (МП) про неучасть свого духовенства в суспільно-політичному протистоянні в Україні, священнослужителі УПЦ (МП) все частіше виступають на стороні озброєних екстремістів - проросійських сепаратистських сил, які захоплюють адміністративні будівлі і проводять бойові операції на Сході та Півдні». То ж з Юрієм Чорноморцем в програмі «Християнство сьогодні» говорили про ідентичність УПЦ у світлі останніх подій. На чиєму боці Українська Православна Церква?

- Вітаю Вас, пане Юрію.

- Христос Воскрес!

- Пане Юрію, ми сьогодні вирішили поговорити з Вами на таку тему, яка стосується кожного. Зараз напевно, по 23-х роках незалежності України, кожен постав перед моментом визначення - хто він, якої він ідентичності. Визначення прагне не тільки кожен українець – визначитись мають релігійні організації і Церкви також. І, напевне, найбільш невизначеною, як мені здається, можливо, є зараз УПЦ. Тому що до сих пір зустрічаються подібного роду статті, які розповідають, що священники УПЦ, попри те, що були заяви ієрархів і РПЦ і УПЦ МП про неучасть свого духовенства у суспільно-політичному протистоянні в Україні. Але, тим не меньше, ми бачимо, що на Сході і на Підні “колотять” оту ситуацію також і священики УПЦ МП. Отже, давайте поговоримо. Якої ідентичності є УПЦ в Україні?

- Ну це важко сказати. В основному української ідентичності, але є проблеми з цією українскістю УПЦ. Чому? Тому що ми всі є погані українці. Нам усім ще треба українізуватися, і, взагалі, ставати більше людьми, ставати більше християнами. Для того, власне, щоб бути достойними громадянами і достойно нести цей тягар історичний, що нам дістався від предків. Бути саме українцями або бути громадянами інших національностей, але залишатись громадянами України. І, відповідно, я б сказав, кризу таку переживає не тільки УПЦ. Наприклад, в українському протенстантизмі є теж аналогічна криза. І я б сказав, що вона там десь більша. Чому, тому що, коли почались події на Майдані, то там лунали думки, яких в УПЦ небуло. Тобто про те, що всяка влада від Бога.

- Де ці протести лунали від протестантів?

- В багатьох протенстантських церквах і, зокрема, в баптиських. Ми пережили кризу 2004 року дуже глибоко. В тому відношенні, що тоді нас ця криза навчила, що не всяка влада від Бога. І десь УПЦ тоді привчилася до такої аполітичності і необхідності, коли ідуть якісь збурення серед громадянького суспільства бути разом з громадянами, але  не брати участі  в самих політичних процесах, підтримучи або владу, або опозицію. Скажімо, такої аполітичності вчилися всі Церкви. Певна аполітична політика свого роду. Тобто, як бути з громадянами, але не ставати політиканами. Не спекулювати на політиці, не спекулювати на почуттях віруючих і т. п. Це завдання завжди важке. Це завдання - сучасного апостольства, апостольства єпископів, апостольства священиків, апостольства мирян. Як постійно знаходити кожного дня цю золоту середину. Можу сказати - не всім це вдавалося, не всім це вдається. І один з найгірших прикладів - це події Майдану. І під час подій Майдану УПЦ три місяця вона змагалася за мир практично щоденно. Тобто не було такого тижня, щоб не було заяви щодо необхідності миру, необхідності порозуміння. Не було фактично такого тижня, щоб не іцінювалися  загальноцерковні якісь події, де ВРЦіРО намагалася бути посередником між владою і опозиціє, і т. п. Тому зараз дивимося - набула ситуація фактично, коли, відповідно після всіх цих подій майданівських в постмаданівський час набула нова криза. І тепер вже, відповіно, при новій владі є якісь нові соціальні протести. Які збурються зовні чи незбурюються - не важливо: вони є.

- Це справді не важливо?

- Це не важливо в даному контексті по відношенню, як повинна себе була вести Церква. Церква бачить що є певна суспілна криза. Це означає що неможна мовчати. Ми ж немовчали під час Майдану. Ми закликали до миру. Були дитячі молебні за мир коли 2000 дітей стало на коліна і просили про мир. А тут два місяці нова криза і відповідно УПЦ вона невиступає посередником між населенням східних областей і новою владою. Не пропонує якогось суспільного діалогу. УПЦ незвертається до цього населення східних областей якимиьс закликами, месиджами ітд…

Фактично іде двохмісячне мовчання. Лише патріарх недавно порушив це мовчання. Потім порушила це мовчання УПЦ - лише тоді коли відбулися такі криваві події в одесі, така катастрофа.

-  Пане Юрію є таке питання що УПЦ говорить двома голосами. Один голос той що ми чуємо від місцеблюстителя Онуфрія, а інший голос лунає то з регіонів то звідкись. Наприклад в часі майдану ви згадали попри тещо дітки молися попри те що ВРЦ і РО під головуванням УПЦ висловлювалася про мир ми бачили як поводили себе окремі представники. Цей самий Павло Лебідь який прирівняв нашого минулого президента і його випробування до Хресної Дороги Ісуса Христа. Ми бачили що всі місяці Мадану Печерська лавра прихищала людей з Антимайдану. Крім того друкувалося багато різноманітної літератури  і матеріалів.  Воно триває до сих пір. Ось трапилися жахливі події в Одесі кінці яких неможна знайти досих пір. Як воно відбувалося достеменно в Одесі?, і свідчення різняться, і з’явилися свідчення невідразу. Хоча можливості у нас є висвілювати події відразу. Ми побили думку місцеблюстителя Онуфрія. Думка прекрасна, думка світла. Але втой самий час є такі священики як протоієрей Віталій Веселий, настоятель Воскресеннського храму у Слов’янську, який уже з 2002 року проводить так звані “патріотичні бесіди”, говорячи що України ніколи не існувало . Тобто льється багато бруду. Ми потребуємо пояснень. З’являються статті що священики в харамах благословляли проросійських (неможу сказати активістів, це окупанти, терористи,але це ніяк не активісти) терористів на бій. Свідчення і відео цьому є . Зараз є доступ до цієї інформації. Тобто виникає питання. Невже місцеблюститель неконтролює всієї території Православної Церкви України. Виходить тоді так?

-  Давайте почнемо найперше з такого моменту. На території Печерської лаври нежили ніякі люди з Антимайдану. Вони жили тоді на території музею Великої Вітчизняної Війни в автобусах. На території Лаври жоних людей з Антимайдану чи тітушок не було.

-   Але ж бачили як вони там харчувались. Бачили як кілька сотень людей виходили з Лаври.

-   Ні. Є відео де видно як ці люди проходили біля Лаври. Але на території Лаври цих людей немає. НЕмає жодних доказів, і це важлива річ. Я звертався до журналістів публічно -прийдіть подивіться. Кожен раз коли вони приїзжали нікого на території Лаври незнаходили. Жодних відеодоказів немає.  Церква  вцьому відношенні під час Майдану зберігала нейтралітет і взагалі критично ставилися до Антимайдану. Тому що Антимайдан небув чимось справжнім а був такою я б сказав бутафорією на відміну від Майдану. Це було видно що це явище доволі фальшиве. Хоча були в деяких ієрархів думки підтримати Антимайдан. Але в цілому керівництва підтримки небуло. Якщо ми говоримо проте що в УПЦ ведеться антиукраїнська пропаганда. Так це правда і немає що тут прикриватись чимось. Є окремі священики, їх навіть називають секстанським рхом всередині УПЦ, і ці священики ведуть таку пропаганду, ведуть такі розмови, Вони видають всякого роду газети от “ Родительский Комитет” наприклад в Харкові видається священиком. Крім того є журналісти які вважають себе православними. Вони видають ряд видань зокрема в Дніпропетровській області. Крім того фундимілістичні антиукраїнські всякі листівки розповсюджує Почаївська Лавра. Але в цілому це не є настрій Церкви, це не є настрій єпископату. Тому що, наприклад, коли піднялося питання при В. Ф. Януковичі що Україна іде в ЄС, то тоді проти лінії на зближення з ЄС, проти асоциації щодо ЄС виступила лише десята частина нашого єпископату. Тобто 7 єпископів із 70. І то це було непублічно. Вони сказали що вони проти, але ж інші були ж за. Співвідношення священиків ще краще. Там небуло десятої частини антиукраїнських священиків. Їх меньше. У є такий поганий момент, що держава неслідкує що йде міжетнічне розпалювання релігійної ворожнечі з боку цих священиків. І навпаки багато спроб митрополита Володимира навести порядок із цими священиками, вони закінчувалися тим що в цих священиків з’являлися якісь покровителі. І десь в нашій кримінальній владі за когось заступається генерал, за когось заступається якись голова адміністрації, ітд… Тобто я сам був свідком як ми одного протоірея намагалися відправити на спокій за  такого роду речі,  і там відповідно неперша людина в державі заступалася, але скажімо із першої п’ятірки. І це був абсурд. І це постіно відбувалося. Тобто коли ніхто невиконує закон то відповідно дуже дивно що б він виконувався всередині Церкви яка взагалі схильна до такого автономного існування. Що до конкретних моментів. Візьмімо Слов’янськ там вже спалахнуло там вже люди на нервах і зрозуміло що деякі священики перебувають з народом який обурений. Можна все таки зрозуміти цих священиків. Їх аргументація що за 23 роки ніхто нами незаймався. Це буквально прямим текстом ці священики говорять: “ Добре ви хотіли щоб ми були проукраїнські, ви хотіли щоб ми були проєвропеські. Добре ви хотіл що б ми були хорошими громадянами цього суспільства, що ви за 23 роки зробили для нас?” І у них таке розуміти споживацьке ставлення, особливо в Луганській області. “Так ми згодні бути з вами з Україною ітд… Але ось дайте нам зарплату 18 тисяч в місяць і ми будемо вам за Україну пропагандувати , Київську ідею проповідувати в харамах ітд… Ви навпаки нас притсіняєти ми з вами не будемо”. Отже таке ставлення доволі дивне, але з іншого боку його можна і зрозуміти. Ідейно з цими людьми ніхто незаймався, реколекцій з ними неробили, якихось установок на єпархільних зборах з архиреєм неробили. Тобто вони залишені там сам на сам і відповідно можна зрозуміти. Що до Одеси. В Одесі ніхто не роздавав зброї із священиків, ніхто з священиків неблагословляв цих сепаратистів. На початку протестів там склалася така ситуація що відразу митрополит Агафангел заборонив священикам підтримувати сепаратизм і розпалювати міжрелігійну і міжнаціональну ворожнечу. І ці сеператисти які там десятиліттями були виховані в такому проросіському дусі вони навпаки погрожували священикам. Погрожували навіть єпископам розправою саме проросіські активісти. Говорячи: “Оскільки ви нас непідтримуєти ви нас зрадили. Ви зараз підтримути Київську владу, ітд… І такі звинувачення були. Відповідно виникає питання звідки береться така інформація, що виддавали зброю в храмі, робили перед цим молебень, хоча такого факту небуло. Починають говорити що загинув  снайпер що був паламарем в Києво – Печерській Лаврі, хоча його там ніколи небачили, ітд. Чому це відбувається? тому що іде інформаційна війна. Війна проти народу України. Ця війна спрямована на розпалювання ворожнечі на те щоб збурити віруючих УПЦ. Поставити їх в таку антиукраїнску-проросійську позицію: наших б’ють давайте захищатися. Віруючі, журналісти , всі повинні розуміти що це велика провокація, що це акти інформаційної війни. І коли ви бачите якесь повідомлення, що ось священик , і показують цього священика ітд… Треба все відразу ділити на 10. Треба розуміти що так, можливо що там щось і є, але це не привід ненавидіти всю УПЦ. Більшість УПЦ є українці. 56 % яких знаходяться на західній україні, які грубо говорячи є бандерівцями. І відповідно на Волині багато приходів які непоминають Патріарха Кирила, які вшановують вояків УПА ітд…Але вони хочуть бути в канонічній Церкві. Чому ми повинні думати що ці всі люди повинні бути якимись російськомовними, російськими екстремістами,ітд…І ось тут я вам скажу я вважаю що Церква була в таких скрутних обставинах , сьогодні в умовах свободи коли така певна свобода є , церква повинна була б більше говорити, більше свідчити про власну позицію, більше закликати власних вірних. Всі ці два ці місяці треба було закликати до зваженості до діалогу. Треба було їздити по тих східних областях. Треба було щось робити з людьми, політиками, з місцевими елітами. Грубо говорячи примушувати людей до діалогу навіть якщо вони нехочуть. Грубо говорячи, вони нехочуть нашого посередництва, нав’язувати це посердництво. Під час майдану теж нехотіли посередництва Церков – нав’язували. Сьогодні факт той що дуже багато людей на сході, оці сепаратисти, починають говорити нам потрібен діалог. Але при цьому небажають виходити на діалог. Це факт. Росія каже нам потрібен діалог, сама нейде на діалог щодо українсько питання. Відповідно наприклад Патріарх Філарет і митрополит Онуфрій говорять що зараз  шлях вирішення це діалог. Добре нав’язуйте цей діалог . Ви бачите що самі люди нейдуть на діалог. Значить треба цей діалог якось нав’язувати.

-   Все таки православну Церкву українську асоціюють із своїми тіж самі сепаратисти проросійські. І от те що вони вимагають і що є цей конфлікт зараз із Афаангелом теж про це дуже красно мовно свідчить. Виникає питання. Чому ви не знами якщо ви все життя були типу за нас?  І тут виникає питання чиї впливи в православній Церкві більші, чи митрополичої кафедри Київської, чи кафедри Москви? Тут я ототожнюю знак з Кремлем

-   Справа в тому що  , безумовно впливи Києва більші, і це одна з проблем для Москви.

-   По всій території України?

-  Так по всій території і це одна з проблем для Москви. Скажім сьогодні для донесення якихось конструктивних меседжів патріарх хотів би використати якись вплив на Україну але його немає. Це проблема для Москви. Патріарх Кирило зробив заяву таку доволі конструктивну , а донести їх до віруючих немає можливості як такої, крім доносити її через Київ. І це дуже видно. Тобто на Україні скалась така ситуація феодалізму церковного. Тобто що вони самостійні. Ці священики міцеві живуть у власних уявленнях, у власному соці. І це одна з проблем що УПЦ непережила власної модернізації непережила власного об’єднання.Єпископи ненаблизились до священиків настільки настільки треба, і несклалося єдиної такої системи взаємовиручки свого роду між єпископами і священиками. Розуміти в чому справа УПЦ нагадує таку велику сітку бюро ритуальних послуг. Кожен храм є бюро ритуальниг послуг. Там стоїть виконавець ритуальних послуг, і ви від виконавця ритуальних послух хочети якоїсь державницької роботи? Ви віднього хочети якихось ідей, якихось принципів? Це було б дивно чути. Він наповнює автономію в нього в голові можуть бути зовсім різні ідеї і він може їх озвучувати, ітд... Відповідно єдиної сітки немає і тому УПЦ на сьогодні є :

а) найменьше є ситемою влади серед всіх Церков. Тобто інші Церкви є більш відповідно архиєзовані і єрархія більше впливає на власних священиків. Набагато більше контролює їх , і це відповідно набагато ефективніше відбувається в інших українських Церквах.

б) будь яка українська Церква ,крім УАПЦ на чолі з Мефодієм, є більше громадянським суспільством ніж УПЦ сьогодні. Так вона є більш єдиною в ній відчуваємо месаджі і тому подібне.

УПЦ насьогодні у значній мірі як такий феодальний колгамерат який гордиться власною єдністю, але ця єдність примарна насправді. Тобто вона є єдністю попереднього історичного періоду такої єдності-згоди свого роду єпископів. Сьогодні XXI століття, сьогодні криза за кризою. Сьогодні необхідна інша єдність. Необхідна сплоченість архиєреїв. Один факт небуло давно архирейського собору, архиєреї між собою неговорили. Дуже великі проміжки між засіданнями синоду. Ні разу ніхто незібрав 12000 священиків хочаб раз в палаці Україна і непоговорив з ними усіма чесно про щось ітд…В УПЦ немає цієї системи. На відміну від інших Церков. Де можуть за 2 дні зібрати архирейський собор і поговорити.

-  Що з усім цим робити, з Східними регіонами зараз коли є потужній вплив Православної Церкви тієї частини її яка є проросісько налаштована? Є тотальний конфлікт який зараз призводить до громадянського протистояння на Україні. І як ви вважаєти вихід з цього який?

-  Тут дуже важливо щоб місцеблюститель і Священий Синод якщо він збереться щоб вони доносили якісь позитивні месаджі. Тобто необхідна така позитивна програма чому ми можемо залишатися українцями, чому можемо залишатися в Україні і Донецьк і Одеса і Луганськ. Де є наше місце  у всесвіті яким є Україна. Чому ми повинні бути до Європи і змагатися там за християнську Європу і тому подібне. Повинен бути контроль за Церквою. Тобто в Церкві неповинні розповсюджуватись екстремізм, релігійна ворожнеча, заклики до етнічної ворожнечі , неповинна розповсюджуватися провокативна література. І відповідно Церква повинна слідкувати за цими двома речами. Я нагадаю Патріарх Святослав коли прийшов до влади перше послання яке було, проти радикалізму. Тобто проти радикалізму в суспільстві. Це сміливий крок був багато хто на західній Україні його незрозумів. Нам теж треба послання проти радикалізму, проти екстримізму, томущо ми проти цього. І другий його крок був що в нас така то стратегія там, він назвав її “жива парфія”. І ця стратегія на 10 років. І ця стратегія донесена до кожного священика всі її виконують, всі на неї працюють вже 3 рік. І вже є перші плоди. Відповідно те саме треба робити в УПЦ. Потенційно дуже хороша Церква, потенційно це Церква для всіх, потенційно це Церква яка може єднати людей всіх національностей. Яка вже сьогодні єднає людей різних національностей. Але якщо вона мовчить, якщо вона непропонує позитивних отаких універсальних стратегій які б підходили для всіх. Де б кожен українець будь якої національності навіть неправославний впізнавав своє щось. І хотів би бути разом з цими меседжами, разом з тими ієрархами які проповідують це. Ящо цього небуде то це по перше буде розвал України. На розрив піде Україна. І по друге це буде розвал УПЦ вона невиживе.

- Пане Юрію повертаючись до першого питання нашої програми про визначення з ідентичністю на сьогодні. Якої ідентичності УПЦ?

-  УПЦ є українською настільки наскільки українською є Україна. І тому нам треба докласти дуже великих зусиль для того щоб це була культурна, цилівізаційна, християнська , європейська, відповідно якась ідентичність загальна і при тому для УПЦ прийнятна на сьогодні. І роль Церков не можна переоцінити в цьому відношенні . Якщо Церкви невізьмуться за питання і небудуть лідерами в цьому процесі то з Україною нічого нестанеться. Сьогодні Церкви це останній наш авторитет. Вже люди не вірять нікому. Це останній наш авторитет який може створити оцю загальну програму, загальні ідеї, загальну ідентичність. Сьогодні просто створитиі нав’язати всім. Ми бачемо що без цього самі Церкви гинуть, і перш за все УПЦ гине без цього. Тому це потрібно всім а в першу УПЦ.

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами Радіо Марія.