Військові капелани УГКЦ здійснюють душпастирську опіку особового складу силових структур в зоні Антитерористичної операції на сході України. Зокрема, командування Національної гвардії створило спеціальну групу з морально-психологічного супроводження службово-бойової діяльності. Про особливості капеланства в теперішніх бойових умовах розповідає владика Михаїл Колтун, керівник Департаменту Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України:

Преосвященний владико наскільки греко-католицькі капелани мають змогу відвідувати воїнів в районах антитерористичної операції?

Як за мирних часів так і за воєнного часу греко-католицькі свщенники були ревними ініціаторами капеланського служіння і вони досвідчили в багатьох  випадках за мирного часу , наскільки військовим потрібен капелан, наскільки військовим потрібен духовний супровід в житті. Тепер ми досвідчуємо нових ситуацій, і ці ситуації аж кричуть про цей провід. Щоби дати їм впевнення в житті відвагу в житті. Як і командири так і рядові відчувають відвагу священика щоби в теперешній час бути відважними. І коли вже практично життя під ризиком то тоді оживає віра. Тоді оживає надія, тоді власне людина стоїть перед Богом якби без захисна. Бо тих зусиль практично мало є що наші військовослужбовці приміняють. Тут потрібен патріотизм, - це є велика зброя. Тут потрібен в серці мир, який ми відстоюємо, хоча зі зброєю в руках приходиться. Але потрібно відстоювати цей мир в душі щоб не поневолити себе, не дати по неволити іншого. Це є такі головні стимули присутності священика у війську. Наші священики періодично , бо сталого як того статусу священики немають на отриманні у війську. Бути серед стало серед військових можливості немає. Але принагідно коли відправляємо військових , коли нагідні часи є щоби відвідати військових, чи відвідати поранених , то є місцеві священики чи в Донецьку чи в Харкові ,  чи в Дніпропетровську, є наші капеланські священики яким поручена опіка над військово службовцями. Не тільки вони але також з різних частин заходу України є священики які добровільно себе заявляють . І військове керівництво сприяє для того щоб священик міг себе реалізувати для військовослужбовців. І рівно щоб військовослужбовці себе реалізували в Церкві, у вірі. Теперешній час є такий жвавий для того щоб ми могли зрозуміти як ми один одному є потрібні. Бо ще в цивільному житті військові часом можуть обходитися без Церкви. А тут власне є така ситуація, яка промовляє до життя і до душі. І наші священики відкликуються, люди моляться, люди жертвують свої духовні дари, матеріальні дари. І  також священики в свій спосіб проповідуючи  Боже слово своєю присутністю  заявляють що смерть не є страшна для тих хто прагне свободи.

Владико,  що відповісти військовикам які не можуть взяти участь у недільній Літургії. Котрі знаходяться на блок-постах?

Вони несуть свій священний обов’язок, і цей обов’язок несе велику відповідальність перед народом, перед державою і перед братами. І тому компенсовують своєю вірою, своєю молитвою. І священик до цього заохочує.

Багато військовослужбовців стали перед загрозою смерті , і незнають що їх чекає. Що порадите цим людям, які можливо бояться що можуть загинути без священика?

Я для прикладу був на проводах прикордонників які йшли в східні регіони України. І коли я до них промовляв я бачив як їх лиця мінялися  від того що вони ідуть захищати свою Батьківщину.  Слово Євангельське  воно поєднується із сповненям свого обов’язку. І одне і друге, відтворює Боже благсловіння у їхніх діях. Вони досить впевнено і  відважно себе почували. Рівно ж коли вже кулі свистять, коли рвуться снаряди, тут страх можливо він і є але його треба опановувати. Бо хто боїться той вже програв. Церва дає  запевнення.  Я їм всім молитвники роздав, вони читають це Боже Слово, читають цю молитву і це дає їм впевнення.

Чи використовується досвід зарубіжних капеланів?

Звичайно .  До нас приїзжав один такий спеціаліст по стресових ситуаціях і він давав цілу низку  теоритичних і практичних уроків для наших священиків - капеланів.  Для того що капелани як найбільше мають можливість бути серед військовослужбовців. І досвід як спеціалістів з військових питань –психологічних, так і досвід капеланського служіння який наші священики перейняли. Бо іде спілкування комунікаціями між капеланами. Це є така дуже розвинута інституція в Європі, в світі. Так що наші священики мають доступ до  спілкування із священиками капеланами  із-за кордону. Існують різного роду конференції, семінари , паломництва. Ми обмінюємося досвідом. Ми не раз запрошували капеланів з Америки,  Франції, Німеччини, Польщі, Хорватії, щоб вони своїм досвідом, своєю присутністю ділилися. Вони вже також такий час пережили.

Що б ви побажали владико батькам, родичам тих воїнів?

Я б хотів їм подякувати. Що вони своїх дітей благословили на захист своєї Батьківщини. Я знаю що це благословення було дуже тремтливе, але віра і поклик нашого життя вимагає великої жертви. Так як в нас є розвинутий той дух молитви, воно також стимулює батьків до того щоб вони могли їх благословити.  В першій мірі я є їм вдячний, а вдругій мірі я говорю про те що це є сповненням Божої Волі. І вцій Божій Волі буде діяти Боже благословення для тих хто благословляє, для тих хто в благословенні живе.

 Християнський портал КІРІОС, за матеріалами Радіо Ватикан.