Зі Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України ФІЛАРЕТОМ (в миру Михайло Антонович Денисенко) говоримо про сенс перебування на цій землі, особливо, якщо воно затьмарюється якимись негараздами, випробуваннями, стражданнями. Шукаємо відповіді на питання.
Частина 1.
– Ваше святосте, розмову важливо розпочати з того, що Україна, як ніколи, близька до появи власної авто- кефальної помісної церкви. Таку гучну заяву зробив 17 квітня Президент України Петро Порошенко під час зустрічі з лідерами парламентських фракцій. Знаю, що і Ви всі зусилля спрямовуєте на створення єдиної помісної церкви в Україні.
– Створення єдиної помісної української церкви означатиме об’єднання України. Сьогодні вона роз’єднана. І суспільство наше роз’єднане. А коли буде одна Українська православна церква, то будуть існувати різні політичні партії, але всі вони будуть служити інтересам України. І в цьому буде заслуга помісної незалежної Української церкви. Нічого нового ми не вносимо. Цим шляхом ішли всі церкви – і грецька, і румунська, і болгарська, і сербська. Усі без винятку. Коли утворювалась держава, утворювалась і незалежна церква. Ми терпіли довго, але ті церкви теж терпіли довго. І сама російська церква нехай згадає свою історію. Вона ж теж об’явила автокефалію в 1448 році. Без згоди Київського митрополита, хоч належала до Київської митрополії. Без згоди Вселенського патріарха Константинопольського. І 141 рік не визнавалась. Але ж потім її визнали. То нехай вона згадає свою історію і не шкодить нам. Московський патріархат буде існувати в Росії, а в нас буде український екзархат Російської церкви. Об’єднання буде мирним.
– Скільки часу потрібно, щоб мати єдину помісну українську церкву?
– Можна і зразу це зробити, а можна в довгій боротьбі. Саме зараз і йде боротьба за єдину помісну православну церкву. Чому ми хочемо мати незалежну православну церкву?
Це бажання кожного народу – мати свою незалежну церкву. Росія має свою незалежну церкву? Має. Греки мають? Мають. Болгари мають? Мають. Грузини мають? Араби мають? Серби мають? Поляки мають? Всі народи мають свої незалежні церкви. Чому ж український народ не має права? А тому, що російська церква грішить. Грішить гордістю. І хоче панувати на цій землі. Хоче мати «руській мір» над народами. І тому бореться за те, щоб Україна не мала своєї незалежної церкви. І тому йде боротьба. Але зараз уже ми бачимо, що настає час, коли Україна буде мати свою єдину українську православну церкву. Але на цій території може існувати і російська церква, тільки не називатися українською. Свобода буде для всіх, як свобідно існують римо-католики, протестанти, греко-католики, мусульмани… Українська буде одна. Визнана. І ми до цього йдемо.
– Ваше святосте, зараз в Україні складна ситуація: АТО, війна… Що треба зробити, щоб мир настав на українській землі, не гинули люди?
– Для того, щоб не було війни, треба жити в мирі. Тоді війни не буде. А для того, щоб жити в мирі, треба чинити по-справедливості, по законах, які приймають самі ж люди і народи. Для того, щоб не було ворожнечі між народами і війни, треба жити по законах міжнародних. Якщо люди і народи будуть жити по міжнародних законах, не порушуватимуть їх, тоді буде мир. Наприклад, зараз іде війна на Сході. Чому вона іде? Тому що порушений міжнародний закон. Україна віддала свою ядерну зброю. Росія, США та Велика Британія стали гарантами недоторканості української території. Гарант – Росія порушила цю домовленість, в результаті напала на Україну. І це війна. Яка причина? Порушення міжнародного закону. Порушення справедливості. Справедливість полягає в тому, що кожний народ має свою державу і живе на своїй території. А сусідня держава втручається у внутрішнє життя сусідньої держави, забирає територію. Тому йде війна. Всі все розуміють, а жити по правді не всі хочуть. Навіть ті, що хочуть, не можуть. Чому не можуть? Бо не мають сили. Ось, наприклад, заздрити не треба. Але людина не може не заздри- ти. Засуджувати не треба. А ми засуджуємо. Нема у нас сили. Потрібна божественна допомога. А коли Господь допомагає, то тоді людина і не засуджує, і не заздрить і не навидить. Тому й стає святою. Бо святі не заздрять і не засуджують.
– Шоста заповідь Божа така коротка «Не вбивай». Але у цій війні по обидва боки своя правда і кожен узяв до рук зброю…
– Правда-істина одна. Не може бути так: у вас правда одна, а в мене правда інша. Правда одна – та, яку відкрив Бог. Що робити з цим? Боротися з гріхом. Боротися з усіма недоліками. Ось, наприклад, святі: чому вони святі? Тому, що вони боролися з цим і побороли. У святих нема цього: моє – твоє. У святих: моє – це твоє, а твоє – це моє.
– Ви неодноразово зауважували, що церква молиться за те, щоб Господь дав мудрості нашим правителям, мудрості керування народом, державою…
– Молиться, щоб влада виконувала свої обов’язки. В чому полягають обов’язки влади? Захищати добро та карати зло. А якщо влада не захищає добро і не карає зло, то вона не виконує своїх обов’язків. Бо апостол Павло сказав: «Влада не даремно носить меч. Хочеш не боятися влади – роби добро і не будеш боятися, що вона носить меч». Але дуже часто влада меч цей не використовує на захист добра і на покарання зла. Ще одне. Дуже часто у владу ідуть не для того, щоб служити людям, а для того, щоб використовувати її для свого збагачення. І тому така влада буває злочинною. На превеликий жаль, багато таких.
– Ваше святосте, в чому ж воно – щастя людське? Не всі люди вважають себе щасливими?
– По-перше – людина створена для блаженства. Щастя ще не є блаженство. Щастя – це земне поняття, обмежене. А людина створена для більшого. Для блаженства не тимчасового, а вічного. Але людина згрішила і втратила це блаженство, а Син Божий визволив людину від гріха і від смерті й повернув їй те блаженство. І люди блаженствують. Ті, хто єднається з Богом, ті й блаженствують. Єднаються з Богом святі, а грішні ведуть боротьбу з гріхом і в тій боротьбі страждають. Через страждання досягають того блаженства, яке досягли святі.
– Тобто, якщо кажуть: життя – це мить – це не правильно?
– Життя – це не є мить. То атеїсти вчать, що життя – мить. Бог створив людину для того, щоб вона існувала вічно. А вічність людини залежить не від нас. Ми можемо не вірити в це, але людина вічна. Вічна, насамперед, душею. Хочеш чи не хочеш, але з буття вийти не можеш, бо від тебе це не залежить. Але Син Божий спас людину від смерті і тому прийде час, коли всі воскреснуть, і людина, яка вічно існує душею, з’єднається з тілом і буде існувати вічно з тілом воскреслим. Тільки одні будуть з тілом блаженствувати, а інші, хто грішив і не очистився покаянням, страждати.
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на cerkvainfo.