Владика Петро (Стасюк): Об’єднання Православної Церкви в Україні певним чином допоможе УГКЦ отримати офіційний статус Українського Патріархату15-го грудня 2018 року на об`єднавчому Соборі за благословенням Вселенського Патріарха Варфоломія, створена Православна Церква України до якої прилучилися Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Автокефальна Православна Церква та деякі Єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату. Це, безумовно, одна з найбільших подій у незалежній Україні.

По різних медіа лунає багато гучних заяв. Нарешті Православна Церква України стане канонічною та позбудеться політичного впливу Російської Церкви та держави. Очільники Російської Православної Церкви не тільки ображені на Вселенського Патріарха, але пішли далі та навіть назвали його розкольником та припинили усі види спілкування з Вселенським Патріархом та назвали його та усіх, хто підтримав і підтримують Православну Церкву України розкольниками. Напевно, така реакція і була очікуваною, адже російське керівництво нарешті зрозуміло, що назавжди втратили Україну.

Редакція Церкви і Життя звернулася до Преосвященного Владики Петра Стасюка, Єпарха Святих Верховних Апостолів Петра і Павла в Мельбурні для українців Греко-католиків Австралії, Нової Зеландії та Океанії прокоментувати створення Православної Церкви України та висвітлити офіційну позицію Української Греко-католицької Церкви щодо Православної Церкви України.

Преосвященний Владико, що на Вашу думку, що означає Томос про незалежність Православної Церкви України?

– Томос – це декрет, який надає Вселенський Патріарх, що означає, що дана Церква має свою абсолютну самостійність. Іншими словами, Патріарх Вселенський має право створювати Церкви, які є під Царгородським патріархом але мають свою незалежність. Наприклад, Церкви у різних державах у Східній Європі.

Отримання томасу є дуже важливою справлю оскільки Православна Церква України має свою автокефалію, вона є незалежна, сама керує своїми справами, проте підпорядковується материнській церкві, якою в цьому випадку є Царгородська Церква.

Яка офіційна позиція Української Греко-католицької Церкви щодо Православної Церкви України, адже обидві церкви походять від Володимирового хрещення?

– Я знаю чи ми могли б сказати, що УГКЦ має свою офіційну позицію щодо Православної Церкви в Україні, але ми маємо позицію, яка є досить природньою та братньою. Ми очевидно не беремо участь у рішенні нової так званої Православної Церкви, не втручаємося у їх внутрішні справи. Ми їх підтримуємо, молимося за них, говоримо з ними і радіємо, що українська Православна Церква існує тепер в Україні.

Яка буде Дорожня Карта” співпраці Української Греко-католицької Церкви щодо Православної Церкви України, бо вже деякі ЗМІ говорять і про об`єднання церков? Патріарх Святослав перший з лідерів різних Церков України привітав Митрополита Епіфанія зі створенням Православної Церкви України та його обранням на посаду митрополита Київського?

– Важко сказати яка буде майбутня дорога та які стосунки будуть існувати між УГКЦ та ПЦУ. Можемо сказати, що є добра воля. Наш Патріарх Святослав вже говорив про те, що ми мріємо і працюємо у напрямку об’єднання обох Церков. Ми будемо робити все можливе щоб це було колись в майбутньому зроблено. Очевидно, наразі трохи зарано про це говорити але ми маємо багато спільної мови. Ми можемо, наприклад, вивчити нашу літургійну теологію, говорити про голос Церкви в Україні, будемо мати спільну позицію щодо деяких справ у державі, відповідно, говорити одним голосом з Президентом, Урядом та іншими Церквами і навіть з цілим світом. Як ми тут говоримо в Австралії, наші Церкви є на тій самій сторінці. Ми молимося щоб ці Церкви мали багато спільного, спільної мови і воно може лише йти до кращого.

Якщо буде об`єднання церков то як би воно мало виглядати?

– Трохи за скоро говорити про об’єднання Церков навіть з тим, що ми цього прагнемо. Наш Патріарх Святослав в одному інтерв’ю сказав дуже цікаву річ. Ми прагнемо об’єднання Церков, яке б визначало першинство голови Церкви. Усі в світі знають, що Петро був головним апостолом і та єдність майбутня мала б якось включати єдність під Петровим Престолом. Це не означає, що в той день буде так само як сьогодні. Ситуація та світогляд, можливо, будуть іншим.

Об’єднання це не те, що ми можемо очікувати найближчим часом. За інших обставин та інших умов це все може бути можливим. Спершу ми мусимо вивчити нашу теологію, вивчити Боже Слово, послухати Божої Волі, а також послухати людей. Люди говорять про цю єдність. Все це покаже нам дорогу, проте зараз ніхто з нас не може сказати якою вона буде.

Чи існує можливість, що деякі греко-католицькі священики чи миряни матимуть бажання приєднатися до процесу православного об`єднання і що з ними робитиме Греко-католицька Церква?

– Наразі я не чув щоб хтось з Греко-католицьких священиків чи миряни мали бажання чи вже перейшли до новоствореної Православної Церкви України. Очевидно, це можливо.

Я думаю, що такі об’єднання мусять походити від повної свободи та знання своєї ситуації. Це не є емоційна справа, це не є патріотична справа, це є акт віри в ту саму теологію, те саме знання та любов до Бога та країни. Певною мірою ми вже маємо ту повну єдність навіть зараз. Офіційно ця єдність, може не є названа якимось іменем чи титулом. Проте ту єдність, священики чи єпископи з однієї та іншої церкви вже можуть бачити.

Історія і православної і греко-католицької церкви у 20-му столітті була трагічною, але через відмову співпрацювати з режимом Греко-католицька Церква змогла зберегти свою тяглість, ту тяглість, що йшла ще від Київського хрещення. Чи вона могла б зараз передати новій об’єднаній Православній Церкві щось із тієї спільної української традиції?

– Я не думаю, що це є роль УГКЦ говорити іншим як вони мають діяти. Очевидно, так УГКЦ має свою історію, яка вже триває тисячу років, пережила різні труднощі. Особливо дуже жорстокий час підпілля та вийшла з того більш-менш об’єднаною і тепер зросла у Церкву, якою вона є зараз. Ця Церква має близько п’ятдесяти єпископів, тисячі священиків, семінарії, університет, тощо.

Я думаю, що Церкви так само і Православна Церква України, яка перетерпіла і пережила такі самі часи як і Українська Греко-католицька Церква, ми, напевно, вчимося один в одного, на помилках, які зробили в минулому. Так само ми можемо навчитися на успіхах, які мали в той історичний час.

Після виходу на волю з російської в’язниці Патріарха Йосифа Сліпого, саме Греко-католики почали говорити про Патріархат і по сьогодні ця тема є актуальною в Українській Греко-католицькій Церкві. Чи не почуваються тепер греко-католики трохи скривджені, що Папа Римський не надав його і досі, а православні, очевидно, незабаром вже його матимуть? Чи не виявився Константинопольський патріарх сміливішим у цій ситуації за Папу Римського?

– Справа патріархату, очевидно, є дуже болючою і можемо вже сказати, що це питання, яке має свою історію. Це правда, що Патріарх Йосиф Сліпий коли вийшов з підпілля почав говорити про патріархат для Української Греко-католицької Церкви. З одної сторони ми можемо сказати, що його мрії вже здійснилися. Ми мали дуже цікавий візит Кардинала-префекта Східної конгрегації тут у Мельбурні минулого року. Коли відвідував нашу Катедру він сказав людям, що ми повинні і далі розвивати нашу Церкву як патріаршу і говорити так, як ми говоримо проте, потрібно чекати щоб Ватикан офіційно проголосив наш патріархат.

Очевидно, ми маємо структури, які ми будуємо останні двадцять п’ять років під час синодів після виходу з підпілля. Наша Церква є повністю патріарша.

Чи відчуваємося ми скривдженими? Не знаю чи можна вживати такі слова. Деякі люди хотіли б щоб скорше все було б проголошено. Я думаю що це об’єднання Православної Церкви в Україні певним чином допоможе Українській Греко-католицькій Церкві так само отримати офіційний статус Українського Патріархату.

Дотепер різні Церкви, Московська і навіть Царгородська не давали згоду щоб УГКЦ мала свій патріархат. Я думаю, що стосунки з Православною Церквою України є такі, що вона не була б проти того щоб в Україні існували два патріархати. Я думаю, таким чином це може сприяти щоб один патріархат і другий патріархат тобто УГКЦ і ПЦУ в майбутньому об’єдналися, коли вони матимуть рівне положення.

Я бачу що те, що діється в Україні є досить позитивним для патріаршого руху в нашій церкві.

Чи можна буде очікувати, що незадовго слідом за Константинополем піде і Рим та офіційно надасть Патріархат Українській Греко-католицькій Церкві?

– Я чомусь маю на душі таку думку, що те, що сталося в Україні, тобто надання томосу для ПЦУ до якоїсь міри пришвидшить цю справу і для нашого Української Греко-католицького Патріархату.

Я бачу тепер, що думка Москви в цій справі вже не є такою важливою як було навіть кілька місяців тому. Я думаю, що Царгородська Церква так само може б і не була проти того. Це, що відбулося и Україні створило багато доброї волі і я думаю це все буде на користь кожного.

Розмовляв Фелікс Фігурек

Ця стаття опублікована у №1 газети Церква і Життя, січень 2019 р

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на catholicukes.org.au