Кирил в'їде до Києва на танку Путіна: митрополит Олександр (Драбинко) про Росія "поважає незалежність церковного життя", але "залишає за собою право реагувати і робити все для захисту прав людини, в тому числі на свободу віросповідання", - заявив Путін. У свою чергу, глава РПЦ патріарх Кирил несподівано зізнався, що у нього "зберігається надія" помолитися в Києво-Печерській лаврі зі "своїм віруючим народом" і з священоначалієм УПЦ МП, яке "героїчно відстоює канонічне православ'я" в Україні.

Як слід розцінювати заяву Путіна? Як він має намір "захищати" віруючих УПЦ МП? Так само, як свого часу "захищав" в Україні російськомовних? Коли патріарх Кирил зможе опинитися в Києві? За якої умови?

На ці запитання відповів митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Православної Церкви України Олександр (Драбинко).

- Як ви оцінюєте слова Путіна?

- Це слова прямого і безпосереднього політичного шантажу і військової загрози. Загрози вторгнення, такого досі очікуваного проповідниками "русского мира", що твориться російськими багнетами і гусеницями російських танків.

Ідея ця не нова. Вже були історичні спроби звільнити православний Константинополь таким чином. Російські війська стояли всього в кількох десятках кілометрів від Царгорода.

А що ж Київ? Так він же "мати міст Руських", "Дніпровська хрещальна купіль", "другий Єрусалим", як же тут без нового хрестового походу, який зобов'язаний звільнити святиню від "невірних" бандерівців?

Наведені слова говорять про втручання держави Росія в релігійне і політичне життя держави Україна. Адже ми з вами прекрасно розуміємо, оскільки це на власні очі бачимо і постійно в цьому переконуємося, що Російська церква, у вигляді її єпархій в Російській Федерації, повністю і беззаперечно підпорядкована політиці Кремля - політиці неоімперії, і тому Кремль бажає поширити такий свій вплив і на єпархії Російської Церкви, які знаходяться в державі Україна, існування якої вважає історичним непорозумінням. Це є абсолютно неприпустимим.

Це перше - політична загроза. Політична загроза цілісності та незалежності держави Україна.

Друге – релігійна загроза представити і перевести політичний момент в церковний – надати процесу "благородне" релігійне забарвлення, назвавши бажану окупацію - релігійним звільненням православних віруючих, перевести конфлікт в розряд релігійної війни.

Свого часу в 2014 році, коли в Україну увійшли російські війська і почався військовий конфлікт на Донбасі, патріарх Кирил розіслав всім предстоятелям Помісних Православних церков лист, в якому говорив, "... у конфлікту на Україні є недвозначне релігійне підгрунтя. Уніати і розкольники, що приєдналися до них, намагаються взяти верх над канонічним православ'ям в Україні ... ". Тобто ще в 2014 році патріарх Кирил здійснив спробу надати військовим, політично мотивованим діям, релігійне забарвлення. Зараз ця спроба повторюється з посиленою риторикою.

Хочу підкреслити: ніхто жодних прав православних віруючих в Україні не утискає. У нас є закон, згідно з яким речі повинні бути названі своїми іменами.

Невже Путін має намір "захищати" православних громадян України тільки тому, що вони не хочуть називатися Російською церквою? Тільки тому, що наші побратими в УПЦ МП не хочуть себе називати Російською церквою?

Це і є обмеження прав? В такому випадку, чиїх прав? Російської церкви чи Української церкви? Кого збираються і від чого "захищати"? Виходить, що тих, хто не хоче називати себе Російською церквою?

- А як, власне, можна "захищати" права віруючих в Україні?

- Так само, як і російськомовних, як я розумію. Виключно військовим вторгненням. Слово "дипломатія" чуже кремлівській політиці.

- Що ви думаєте про ці слова Кирила? "У мене зберігається надія, що я зможу помолитися в Києво-Печерській лаврі, зустрітися зі своїм віруючим народом, з єпископатом Української церкви, який сьогодні героїчно відстоює канонічне православ'я"?

- Якщо патріарх Кирил в'їде до Києва на танку, який приїде "захищати" "канонічне православ'я", то це ймовірно. Це в разі, якщо наша держава не зможе захистити і своїх віруючих, і всіх своїх громадян від військового вторгнення. Це перший момент. Другий момент. Ми з радістю приймемо патріарха Кирила в якості гостя, який приїде визнати Автокефальну Помісну Православну Церкву України.

Ми приймемо його з радістю і належною повагою в Києво-Печерській лаврі і співслужитимемо з ним як з предстоятелем Церкви, що займає п'яту позицію в тому Диптиху Православної церкви, в якому Православна церква України знаходиться на 15-му місці. Але перш патріарх Кирил повинен буде вибачитися за всю ту риторику, яка була висловлена щодо православних України, які були згодні перебувати під його московським, "руськомірним" святительським омофором, і які, завдяки патріарху Варфоломію, знайшли свою законну канонічну автокефалію. Ми приймемо його, але тільки після вибачень.

- До речі, в тій же промові патріарх Кирил сказав дуже примітні слова: "Де розкол, там злість".

- Я абсолютно згоден зі словами патріарха, але за логікою їх потрібно переставити місцями. Де злість - там і розкол. Саме злість першопричина, що породжує розділення і розкол. Ненависть, що породжена гординею, викликає відторгнення. Не Константинополь відкинув Москву – Москва відторгла Мати-Церква і породила розкол.

Я нікого не проклинав і не обзивав, але скільки вислухав і прочитав за ці тижні прокльонів, адресованих мені...

Отож, де ж тоді розкол, і хто в ньому?..

 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на uaportal