Минулого тижня у Донецькому екзархаті УГКЦ відбулася постсоборова зустріч духовенства. На ній молодому 26-річному священику Івану Талайлу, який душпастирює в Донецьку, владика Степан, Екзарх Донецький УГКЦ, вручив Декрет Блаженнішого Святослава, Глави УГКЦ. Цим Декретом Глава УГКЦ надає дозвіл душпастирю носити нагрудний хрест із прикрасами, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Прес-службу Донецького екзархату УГКЦ.

«Оцінюючи вашу ревність для Божої слави та добра УГКЦ, ваше жертовне служіння в екстремальних умовах для наших вірних у м. Донецьку…, висловлюю вам велику вдячність», - йдеться у Декреті.

Сам о. Іван, розповідаючи про своє священиче покликання, сказав, що перед вступом у семінарію він довгий час прислуговував під час богослужінь у храмі. Тож навіть і не розглядав інших варіантів свого покликання. «Я не переживав особливих моментів навернення, як про це, часом, оповідають інші. Простого одного разу я усвідомив, що буду священиком», - додає він.

 За словами молодого душпастиря, ще навчаючись в семінарії в Дрогобичі, він познайомився із о. Михайлом Заверчуком, який вже в той час душпастирював у Донецьку. Тож, з того часу на Різдво і Великдень, будучи семінаристом, він проходив свою практику на східних теренах. І постійно їздив туди, коли випадала нагода. «Коли я завершував своє семінарійне навчання, то знав, куди йтиму служити. Про інший варіант мови не було», - розповідає о. Іван. Батьки отця дуже переживали за нього, бо знали, що це далеко, та ще й тяжко буде. Однак дружина о. Івана підтримала його у виборі. 

«Коли розпочалися військові дії, момент вагання був присутній. Бо я тоді ще був надто молодий і багато чого не розумів. Однак, сумнів зник, коли до мене підійшла одна парафіянка і подякувала за мою присутність там. Тоді я перестав вагатися», - ділиться він.

У тяжкі і небезпечні моменти о. Іван телефонував до отців-студитів, що в Уневі на Львівщині, духовно спілкуючись із ними та прохаючи їх про молитву. «Зараз до нашого собору приходять різні люди на молитву. Такі обставини дуже гуртують людей і вони стають більше набожними. Церква для них тепер - основна станція співчуття, молитви та спокою», - розповів молодий священик.