Нещодавно в Дніпропетровську відбулася зустріч духовенства Донецького екзархату УГКЦ на чолі із владикою Степаном. На ній душпастирі ознайомилися із соборовими та синодальними рішення, а також обговорили існуючі пасторальні питання, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Прес-службу Донецького екзархату УГКЦ.

За словами владики Степана, Екзарха Донецького УГКЦ, такі зустрічі є вкрай необхідними: «Бо існуючі відстані, які тепер розділяють наші парафії, є дуже великими. Внаслідок цього втрачається живий зв'язок священиків, який є необхідний для цілісного і живого існування, як парафії, так і душпастирювання священика». На переконання єпископа, відчувати плече свого товариша по служінн, - це майже те саме, що для вірних відчувати присутність свого пастиря.

Найперше на зустрічі обговорювали новини та події, які відбулися в різних куточках екзархату. «Зараз найбільш болючим є питання душпастирства наших вірних на територіях, не підлеглих Україні. Ми не знаємо, як в майбутньому будуть розвиватися події на території екзархату, як забезпечити безпеку наших священиків на цих територіях? Бо ж, як відомо, без присутності пастиря духовні овечки дуже розгублені. Втрачається духовна допомога, яка йде, в особливий спосіб, через молитву та Пресвяту Євхаристію», - розповідає владика Степан.

На переконання єпископа, соборові та синодальні пропозиції вказали на те, що вірні дуже вболівають за Церкву. Бо ж, «Церква – живий організм нерозривного зв’язку вірних і їхніх пастирів». 

«Існуюча програма розвитку УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом» не може врахувати всі потреби окремих єпархій, тим більше екзархатів. Вже сама назва програми є викликом, оскільки на місійних теренах парафіяльні громади потрібно ще створювати. Також потрібно враховувати теперішній внутрішній стан людей на цих зруйнованих і зранених територіях, а ще більше - зранених серцях вірних», - вважає владика Степан. Страждання людей перемінюють серця і відкривають дорогу для Бога. Приклад співстраждання священиків, які не полишають вірних у важких обставинах, є найкращим прикладом служіння. Уся Церква повинна в цьому брати участь. «Ми повинні розробити окрему програму зі своїм баченням розвитку екзархату», - додав він.

За ревне служіння в екзархаті були відзначені церковними нагородами деякі священнослужителі.

«Така родинна атмосфера дала можливість наново переосмислити наше перебування на цих небезпечних територіях і переконатися у необхідності нашої присутності тут», - прокоментував владика Степан.