На урочистостях були присутні кардинал Крiстоф Шьонборн, Ординарій для католиків візантійського обряду в Австрії, aрхиєпископ Петер Стефан Цубріґен, Апостольський нунцій в Австрії, греко- та римо-католицькі священики, викладачі та студенти факультету Католицького богослов'я Віденського університету, представники фундації наукових досліджень екуменічних стосунків Pro Oriente, працівники римо-католицького Ординаріату Віденської Архиєпархії, представники Православної Церкви Константинопольського Патріархату та представники Православної Церкви Московського Патріархату, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.
Ювілей став доброю нагодою, щоб підвести підсумки минулого, дати оцінку сьогодення і зазирнути в найближче майбутнє. Ювілейні святкування завершились подячною Божественною Літургією у візантійському обряді у соборі cвятого Стефана у Відні.
Звертаючись до присутніх під час богослужіння, кардинал Крістоф Шьонборн згадав як мучеництво св. Варвари понад 1700 років тому, так і багатьох українських греко-католиків в часи комунізму. Радянська влада та її ідеологія були, за його словами, „колосом на хитких ногах“. Вже пророк Даниїл свого часу змалював будь-яку диктатуру цим образом, - порівняв архиєпископ. Також кардинал звернув увагу на мучеництво християн в Іраку та Сирії останніх десятиліть та, зокрема, обох митрополитів з Алеппо - Боулоса Яціґі та Грегоріоса Йоанна Ібрагіма, яких було викрадено ще у 2013 році.
Відтак відбулася урочиста Академія в Архиєпископських палатах. Під час Урочистої Академії кардинал Шьонборн наголосив, що існування Греко-Католицької Церкви постійно нагадує Католицькій Церкві про те, що вона „дихає обома легенями“ - Західної та Східної Церкви і що ця - друга Церква має особливу роль посередника між Сходом та Заходом. За його словами, Австрія може з вдячністю подивится на 70-річну історію миру та сводоби. А це не було само собою зрозумілим для багатьох інших країн, як показує історія Греко-Католицької Церкви у колишніх комуністичних країнах, а сьогодні і на Близькому Сході. Кардинал також виразив своє захоплення та пошану всім єпископам, священикам та мирянам, які з великою мужністю свідчили свою віру та обстоювали права Церкви в часи утисків та переслідувань.
Про історію Греко-Католицької Церкви в Австрії розповіли священик Франц Шлєґель та публіцист Гайнц Ґштрайн в палаці Віденського архиєпископа.
Отець Юрій Коласа, Генеральний вікарій католиків візантійського обряду, у своїй доповіді говорив про роль Греко-Католицької Церкви в Австрії та підкреслив три важливих елементи її служіння:
Перше: Як Церква, ми маємо пряму відповідальність опікуватися вірними візантійського обряду в Австрії та супроводжувати наших людей на шляху до святості. Ми покликані проповідувати їм Христа, навчати правд віри та уможливити нашим людям участь у богослуженнях свого обряду та у Святих Тайнах.
Друге: Як Східна Католицька Церква, ми є покликані бути посередниками правди. Наші Церкви беруть свій початок на межі двох світів: західного латинського та східного православного християнського світів. Ми є покликані донести Заходу правду про Схід, і навпаки - Сходу про Захід, щоб Схід та Захід, зрештою, об`єдналися в любові та правді, якою є Христос.
Третє: Як Східна Католицька Церква, ми є покликані служити єдності цілої Вселенської Церкви.
Хоча з різних сторін у Греко-Католицькій Церкві вбачають перешкоду до єднання Церков, насправді це не так. „Старання задля єдності є основною суттю Греко-Католицької Церкви, яка містить у собі обидва елементи - католицьку віру та візантійський обряд“, - поділився отець Коласа. Генеральний вікарій звернув увагу на особу митрополита Андрея Шептицького, який цілим серцем прагнув здійснення єдності, бо глибоко вірив, що ідея єдності - це Божий дар, який містить в собі післанництво проголошення Доброї Новини. Неймовірна глибина думок митрополита Андрея, які наповнені надприроднім світлом, що дозволяли митрополитові бачити справу єдності не з «людських низин», але з Господніх висот, повинні спонукати всіх нас до плекання та служіння єдності, - підкреслив о. Коласа. Часто інші намагаються визначити природу та покликання нашої Церкви, виразно викреслюючи нас з процесу втілення Христової науки про єдність Церков. Генеральний вікарій о. Коласа наголосив, що це є нашим покликанням та післанництвом.
Нaприкінці о. Коласа зазначив, що Революція гідності та війна в Україні допомогли нам зрозуміти наше завдання в реалізації єдності Церков. Ми повинні допомогти один одному звільнитися від політичних ідеологій та стати Церквою Христа. Церквою, яка йде до своїх людей та завжди є зі своїм народом, проголошуючи євангельську Добру Новину – живого, воскреслого Ісуса Христа.
Історична довідка
Після того, як Галичина 1772 року перейшла до Габзбурської монархії, Австрійська (згодом - Австро-Угорська) iмперія раптово стикнулася з трьома мільйонами католиків візантійського обряду. 1775 року це дало привід імператриці Марії Терезії передати церкву та монастир св. Варвари у Відні на Постґассе греко-католицій спільноті.
Проте новостворена тут семінарія „Барбареум“ недовго проіснувала: 1784 року цисар Йозеф ІІ закрив її, а підготовка та навчання греко-католицького духовенства були перенесені у нові генеральні семінарії у Львові та Еґері. Водночас кайзер створив для галичан греко-католицьку центральну парафію св. Варвари. Йозеф ІІ віддав наказ працевлаштувати священика та диякона, які повинні були володіти як рутенською (українською), так і польською мовами.
За церковною юрисдикцією, парафія св. Варвари підпорядковувалася львівському митрополитові - до 1935 року. В 1935 році, згідно з Декретом Конґреґації Східних Церков, парафія св. Варвари перейшла у юрисдикцію Віденського архиєпископа. Кардинал виконував лише роль делегата цієї ватиканської Конґреґації, тому парафія св. Варвари не стала частиною складу Віденських парафій, а папською парафією. До того ж, було визначено, що юрисдикція архиєпископа Відня, як делегата Римського Святого Престолу, повинна поширюватися на всіх католиків візантійського обряду, які знаходяться в межах Австрії.
Декретом Конґреґації Східних Церков від 3 жовтня 1945 року архиєпископу Відня (тоді: кардиналові Теодору Інніцеру) була надана повна юридична влада над священиками та вірними візантійського обряду в Австрії. Першого листопада 1945 року Інніцер призначив Мирона Горникевича (1886 - 1959) першим Генеральним вікарієм для католиків візантійського обряду в Австрії.
Після падіння "залізної завіси" у Австрії є багато греко-католиків з низки центрально- та східноєвропейських, а також близькосхідних країн, і таким чином - кількох візантійських Церков. Кількість вірних в Австрії є приблизно 10.000 осіб. Громади діють у Відні, Ґраці, Кляґенфурті, Лінці, Зальбурзi та Інсбруку. Велика частина греко-католиків (86 відсотків) належать до Української Греко-Католицької Церкви. Після неї іде Румунська Греко-Католицька Церква (11 відсотків) та - близькосхідного походження - Мелхітська Греко-Католицька Церква (3 відсотки).
В Австрії служать дванадцять священиків Української Греко-Католицької Церкви, шість - Румунської Греко-Католицька Церкви, і по одному з Угорської, Словацької, Сербської та Мелхітської Греко-Католицької Церков. Більшість з них одружені. Окрім душпастирства на парафіях (як греко-, так і римо-католицьких) багато священиків працюють духівниками у лікарнях та в'язницях.