Глава УГКЦ:  "Я хочу простягнути братню руку до новообраного предстоятеля та до всіх православних братів"  "Сьогоднішній благодійний бенкет УКУ в Києві відбувається у особливий історичний момент для християн України. Дозвольте мені сердечно привітати наших братів православних із об’єднавчим Собором.

В цей історичний момент я хочу простягнути братню руку від імені нашої Церкви до новообраного предстоятеля та до всіх православних братів, кажучи, що відтепер ми йдемо разом в історію, до єдності, до правди. Бо від того, наскільки ми сьогодні плекаємо єдність та долаємо те, що нас роз’єднує, залежить майбутнє Церкви, народу та української вільної, незалежної, європейської держави.

Попереду - багато праці, але мені приємно почути, що у першій промові новообраний предстоятель говорив про розвиток богословської освіти. І мені дуже приємно, що саме УКУ є іконою відкритої Церкви, яка є водночас і помісною, і глобальною. Глибоко вдивляючись у таємниці Божої премудрості, вона водночас дивиться в саме сердце сучасної людини та українця і вдивляється у майбутнє. Нехай внутрішній рух до консолідації та об’єднання не припиняється.

Також цього вечора відкривається нова місія і для УКУ, який є майданчиком нової євангелізації та проповіді Євангелія у сучасному житті. Ми розуміємо, що сучасне суспільство чекає не лише зміни вивіски чи внутрішньої організації, а й очікує нової якості церковного буття, душпастирства, проголошення слова святого Євангелія для звичайної людини покликане трасформувати, звільнити, освітити, відкрити світові душу українського народу. Тому сердечно дякую усім, хто, у цей соборний спосіб долучається до розвитку УКУ, чиї двері відкриті для усіх, навіть для тих, хто ще не знайшли свого шляху до Бога. З вашою підтримкою цей університет здатний зробити те, чого від нього чекає Бог та суспільство", - Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ.

"Після сьогоднішніх подій, після слів Блаженнішого, після цієї радості, яка нас окриляє, не легко говорити", - каже владика Борис (Ґудзяк) перед виступом. Але його наступні слова – ще одне свідчення того, що місія УКУ – історична.

“Як історик церкви, як українець і як християнин, я глибоко зворушений тим, що сьогодні відбулося у нашій Україні: Господь знову потужною рукою благословив велику справу.

Чи ми, вийшовши з атеїстичної системи Радянського Союзу, маємо право не вірити, що сьогодні великий день? Наші Церкви були в кайданах, і щоразу ми відчували нові спроби повернути нас в ідейну в’язницю, відрізати наші контакти з сусідами, закрити шлях до світу. Але наша молодь вивела нас на Майдани і цим показала одну просту річ - що вона не боїться... Чи маємо право боятися ми?

Сьогодні ще є питання, тривоги, виклики, але є й найважливіше – життя у єдності. І ця єдність, яка сьогодні знайшла втілення в нашому тисячилітньому Соборі Святої Софії, – це криївка Божого Царства, доторкнутися до якого покликана кожна людина, через любов до ближнього і до Бога.

Ви, дорогі жертводавці, підтримуєте університет, у якому ці цінності – у ядрі, який відважується говорити про проблеми, формулювати глибинні ідеї, запрошувати до розмови. Хай Господь винагородить Вас за це!"

 Промовeць ХІ Благодійного вечора УКУ в Києві – американський журналіст, професор з комунікацій та керівник служби “Радіо Ватикан” Шон-Патрік Лавeтт:

“Немає потреби сипати перед вами цифрами. Ви самі знаєте, що УКУ залучає кращі уми як на теренах України, так і за її межами. І так само не має жодної потреби пояснювати, чому. Людей справді приваблює виняткова освітня програма університету. Вони приходять сюди за духом інновацій та відчуттям спільноти, а також за престижем, пов’язаним із таким високо шанованим навчальним закладом. Однак список причин на цьому не закінчується.

Нещодавно Римський університет "ла Сап’єнца", один із найстаріших та найбільших у Європі, провів детальне опитування серед своїх студентів, намагаючись визначити їхні потреби та очікування. Опитування включало в себе запитання на кшталт: чи вважаєте Ви, що університет достатньо сучасний з точки зору технологій та інфраструктури; чи хотіли б Ви розширення відпочинкового простору; чи асортимент кави достатньо різноманітний? Відповіді шокували усіх, навіть найбільш скептичних і найдосвідченіших академічних директорів. Першим пунктом у списку потреб та очікувань студентів, понад усіма тими комп’ютерами, тенісними кортами і капучино, був такий: кращі стосунки з викладачами. В епоху Fake News та Facebook наші студенти шукають живого спілкування з людьми, яким можуть довіряти. В епоху Інтернету вони прагнуть взаємодії з тими, кого поважають. Вікіпедія може відповісти на чотири з п’яти журналістських запитань. Усі вони починаються з літери W: Who, What, When, and Where (Хто, Що, Коли і Де). Однак Вікіпедія ніколи не зможе надати вам задовільного пояснення «чому». Оте «Чому» є насправді єдиним гідним уваги запитанням. Саме воно є рушієм нашого прагнення навчатись і отримувати вищу освіту. «Чому» – це запитання, на яке здатна відповісти лише цілісна особистість. Бо відповідь на нього потребує більшого, аніж просто навчання і просто знання.Це запитання вимагає як належного інтелектуального рівня, так і інтуїції, а саме здатності бачити вище і далі. Тож студенти очікують побачити поєднання цих якостей в кожному, хто викладає в Українському Католицькому Університеті: вони прагнуть, аби їхні викладачі були такими ж винятковими, як вони самі.

Ми не питаємо наших студентів, що вони хочуть «робити» після закінчення навчання в УКУ. Натомість ми питаємо, ким вони хочуть «бути». Ми чекаємо від них хоробрості і творчості, застосування здобутих знань та навичок для здійснення довгострокових змін у своїх громадах, країнах, у всьому цьому складному і заплутаному світі: «На славу Божу, задля загального блага і гідності людської особи». (Єпископ Борис Ґудзяк) І ми очікуємо того ж від наших викладачів і професорів. Чому? Бо хто, як не ми?"

 Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Український католицький університет UCuniversity