Інтерв'ю з  о. Віталієм Максимівом, віце-економом Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.

– Слава Ісусу Христу! Отче Віталію, для початку дозвольте поцікавитись, як ваше самопочуття?

– Слава навіки! Дякувати Господу, здоровий і глибоко переконаний, що це дія благодаті Божої, адже ми переживаємо особливий час, коли Церкві через її слуг, як ніколи, треба бути поруч зі своїм народом.

– Я не випадково про це запитав, адже хотів і сам переконатись і наших читачів запевнити, що ви здоровий. Ви ж церковний служитель. А останніми днями, як знаєте, суспільством прокотилася хвиля закидів, що нібито Церква є розсадником вірусу. Що скажете на це?

– Один священник, який досить довгий час перебував в Італії, служачи українським заробітчанам сказав на цю тему думку, яка мені запам’яталася. Суть думки така, що він ніколи не сподівався зустріти тут, у рідній країні, такий великий відсоток низького рівня християнської свідомості, особливо серед молоді. Порівнюючи Італію з Україною, він ствердно заявив, що там, де було його служіння, такого масштабу точно немає ані серед українців, ані серед італійців.

УГКЦ зробила все можливе, а навіть і неможливе, щоби стати з країною пліч-о-пліч у боротьбі з пандемією: звільнила вірних від обов’язку бути у храмі на свята, закликала молитися через трансляції онлайн, передала свої будинки для розміщення там потребуючих медиків, підтримує нужденних, допомагає засобами захисту в лікарнях. Чого ще суспільство чекає від Церкви? Зрадити Христа? Почати сумніватися у Євхаристії? Жоден священнослужитель не має права відмовити глибоко віруючій людині у Святому Причасті, яке для неї важливіше за будь-що інше. Критика в цьому випадку пригнічує почуття практикуючих християн. Питання гігієни є дуже важливим і в поєднанні з вірою священика та причасника не може нести загрози поширення вірусу апріорі.

УГКЦ зробила все можливе, а навіть і неможливе, щоби стати з країною пліч-о-пліч у боротьбі з пандемією: звільнила вірних від обов’язку бути у храмі на свята, закликала молитися через трансляції онлайн, передала свої будинки для розміщення там потребуючих медиків, підтримує нужденних, допомагає засобами захисту в лікарнях.

Але я переконаний, що ініціативи Церкви в питанні всеохоплюючої катехизації та євангелізації, які були проголошені останніми Синодами УГКЦ, особливо з використанням сучасних засобів комунікації, – це запорука, як мінімум, зупинити зріст байдужості до християнських цінностей.

– Так, УГКЦ від самих початків пандемії зайняла чітку і однозначну позицію – вона з народом, а отже берегтиме життя і здоров’я кожної людини. На цьому нещодавно вкотре наголосив і наш Блаженніший, коли заявив, що наша Церква служила, служить і буде служити своєму народові, який страждає, хворіє і навіть вмирає. Однак перейдемо до конкретики. Чи так воно відбувається саме на Івано-Франківщині? Як виглядає служіння Церкви тут останніми, скажімо, місяцями?

– Після заклику Блаженнішого Святослава я мав розмову з нашим Митрополитом Кир Володимиром, він наполягав на тому, щоб ми зосередилися на організації роботи, яка б на ділі продемонструвала служіння Івано-Франківської Архієпархії своєму народові.

Ми не уявляли, як зреалізувати це служіння при такій тяжкій матеріальній ситуації. Владика заспокоїв словами, що з Божою поміччю у нас все вийде.

На той час всі наші соціальні підприємства та структури зупинилися в силу введення карантину, і ми в один момент втратили практично всі джерела наповнення нашого бюджету, з допомогою якого можна було б діяти. Ми не уявляли, як зреалізувати це служіння при такій тяжкій матеріальній ситуації. Владика заспокоїв словами, що з Божою поміччю у нас все вийде.

Християнський портал КІРІОС за матеріалами офіційної сторінки УГКЦ