У Ватикані відбувається пленарне засідання Папської Ради сприяння єдності між християнами. Темою обговорення є «Важливість екуменізму для нової євангелізації». Це питання тісно пов’язане із ХІІІ Звичайною Загальною Асамблеєю Синоду Єпископів Католицької Церкви, присвяченій такій проблематиці: «Нова євангелізація для передавання християнської віри».
12 червня 2012 року Папа Бенедикт ХVІ ввів до складу Ради сприяння єдності між християнами також і Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука). Цього тижня він прибув до Риму і вперше бере участь у пленарному засіданні Ради. Вчора, 13 листопада, він виступив з доповіддю перед учасниками пленарного засідання.
На початку своєї промови Блаженніший Святослав панорамно висвітлив соціально-політичну ситуацію в Україні та роль УГКЦ у розвитку громадянського суспільства. Він зазначив, що Україна – це європейська держава з давніми християнськими коріннями та відносно молода демократична країна. А відновлення пострадянського суспільства, період релігійної свободи, перші успіхи та поразки молодої демократії, – усе це причини, що формують матерію та основу викликів для нової євангелізації в Україні.
Блаженніший Святослав підкреслив, що УГКЦ, як також й інші традиційні Церкви, втішається великою повагою у суспільстві. І цей факт дає можливість свідчити християнські та загальнолюдські цінності, тобто виконувати дуже важливу місію у суспільстві. А на прикладі Всеукраїнської Ради Церков та Релігійних Організацій (ВРЦіРО), – яка об’єднує всі Православні, обидві Католицькі, більшість Протестантських Церков, а також мусульман та іудеїв, і яка є для людей могутнім й авторитетним голосом, включаючи представників 95% віруючих України, – він вказав на відкритість Церков до екуменічного діалогу та співпраці у сприянні національного й громадського діалогу.
У другій частині своєї промови Глава УГКЦ звернув увагу на екуменічну діяльність цієї Церкви в Україні: на виклики, можливості та католицько-православні взаємини. Блаженніший Святослав наголосив, що, беручи до уваги мультикультурність та мультирелігійність сьогоднішньої України, пріоритетним завданням УГКЦ, її головною місією, є екуменічний діалог. З огляду на те, що більшість християн України декларує себе як традиційно приналежних до Православної Церкви, діалог та розвиток екуменічних стосунків з українським православ’ям є душпастирською необхідністю.
«Головною трудністю у побудові плідного діалогу з православним світом в Україні, – зазначив Глава УГКЦ, – є факт болючого поділу в середині самого українського православ’я. І справді, на сьогоднішній день у нашій країні є три православні спільноти». Між ними тривають непримиримі протиріччя на еклезіологічному ґрунті: кожна з цих Церков заперечує право на існування інших двох. Лише Українську Православну Церкву Московського Патріархату православний світ уважає «канонічною Церквою», яка, хоча й належить до Московського Пратріархату, однак, має свою певну автономію.
Далі Блаженніший Святослав навів статистичні дані, вказуючи, що найчисленнішою за числом парафій є УПЦ МП; проте, за кількістю вірних та симпатиків її випереджує Українська Православна Церква Київського Патріархату - 31% населення України. Опісля він заторкнув також проблему заполітизованості українського православ’я та вручання політичних сил у релігійне життя з наміром інструменталізувати Церкву для реалізації своїх планів. Цей факт є причиною чималих страждань для самих Церков та труднощів на шляху до єдності всіх християн українського суспільства.
Явище поділу українського православ’я є найбільшою трудністю для екуменічного діалогу, але потрібно визнати, що досвід ВРЦіРО вказує на те, що Церкви України навчились співпрацювати та вирішувати труднощі у братній та мирний спосіб. Верховний Архиєпископ Києво-Галицький - серед іншого - підкреслив актуальний відчутний прогрес у стосунках УГКЦ з УПЦ МП.
Продовжуючи свою доповідь, Глава УГКЦ представив інші труднощі на шляху екуменічного діалогу та порозуміння. Й, зокрема, звинувачення з боку УПЦ МП, що, мовляв, українські греко-католики у 90-х рр. забрали у них біля 500 «православних храмів». Проте, як знаємо, ці храми були побудовані як греко-католицькі чи римо-католицькі і лише в радянські часи вони перейшли у власність нинішньої УПЦ МП.
На думку Блаженнішого Святослава, для того, щоб планувати нові шляхи для примирення між Церквами, на яке УГКЦ завжди виявляла відкритість, спершу необхідно висвітлити всю історичну правду. «Ми впевнені, що зможемо знайти шляхи для того, щоб загоїти рани минулого, прощаючи та просячи прощення… Ми переконані, що шлях примирення між Українською Греко-Католицькою Церквою та Російською Православною Церквою, на основі історичного та душпастирського реалізму, є дієвим способом відновлення діалогу та створення нової моделі екуменічних стосунків», – наголосив Глава УГКЦ.
Про це повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан .