Sunday, 20 June 2010
Слово Архиєпископа Львівського
в неділю Всіх святих українського народу
Рм 5,18-23; Мт 8,5-13

Святі - це люди віри. Автор листа до євреїв стверджує: «А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому» (Євр 10,38). Ісус Христос оцінив віру сотника, поганина, так високо, що сказав: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри» (Мт 8,10). Подивляймо людину, що не ходила з Господом, сотник не бачив Христа, але, зустрівшись з ним, так глибоко вдивлявся у нього та виявив таке довір'я, що не вважав себе недостойним приймати такого великого гостя у своїм домі. Вірив йому на слово, що Спаситель оздоровить слугу. Не бажав чогось більшого, бо йому було доволі сказаного слова Ісуса Христа. Він не помилився, а Господь поставив його віру як приклад іншим, всім ізраїльтянам, до котрих прибув Месія. Виходить, що людині не потрібно чогось надзвичайного, щоб стати приятелем Христа та одягнутися у праведність. Усім під силу -бути праведними, святими! Це не є чимсь недосяжним. Щоб полетіти у космос потрібно багато готуватися та наражатися на небезпеку втрати життя, а щоб стати бездоганними людьми, потрібно довірити своє життя Богові, а він в усьому допоможе.

Ми радіємо тим, що у нашому народі не бракувало й не бракує сьогодні людей глибокої віри, тих, хто цілковито довіряє своє життя Господу Богу. Дякуємо Богу за цей великий дар для нашого народу, дар віри та дар тих, хто вміло й мужньо практикує прийняту віру. Сьогодні наша українська Церква, що тримає єдність з Римом, святкує урочистість всіх Святих нашого Народу, які освятилися Божою ласкою, силою Святого Духа, прийнявши дар Божий до своєї душі. Щоб освятитися потрібно дати можливість Святому Духові діяти в нашій душі. Тому ми просимо, щоб Святий Дух спалив усе негідне й грішне у нашій душі та нашому серці. Хай він освітить нас своїм яскравим духовним промінням так, щоб у нас не залишилося жодних темних та укритих місць. Він повинен мати доступ до усіх таїн людської душі, наповнити її вщерть своєю силою та усунути всякі вагання з душі, тобто, пристрасть торговців побожним життям. Ми вдячні представникам святої Церкви, що проголосили відданих Богу людей святими, або праведними. Дякуємо, в особливий спосіб, світлої пам'яті, святішому Отцеві Івану Павлу ІІ-ому, що проголосив для нашої УГК Церкви блаженними 26 осіб, серед яких священики, ченці, черниці та миряни. Це - гордість нашої Церкви, герої, котрі ради вірності Богові та любові до ближніх, витривали у доброму до кінця. Дехто міг змінити віру, відректися своєї Церкви, здавалося, що не Бога, щоб стати під церковний провід іншої церкви і так спасати свої душі. Але вони не бажали залишати своєї Церкви, бо вона - свята, соборна, апостольська, єдина. Учитель Церкви заохочує усіх: «... будемо наслідувати святих, котрі ані скорботою не були переможені, ані від спокою не піддавалися слабостями, що буває тепер із багатьма з нас.» (св. Ів. Золот., Бесіда четверта «Про покаяння і молитву» п.З). Святими були Авраам, Ісаак, Яків, Авель, Ной, Давид й багато інших, котрі помилялися, дехто з них попадали у великі провини, але каялися, перепрошували Господа, мирилися у своїй душі з Богом та ближніми, а Святий Дух вчинив їх святими, спалив усе грішне. І наприклад, наш святий князь Володимир, теж багато помилявся, але каявся, виправив своє життя, став на дорогу праведності і Господь освятив його. Ці особи не були ченцями, священиками, пустинниками. Вони були простими людьми, дехто із них займали провідне місце у суспільстві, а це доказ того, що всюди можна освятитися, якщо тільки мати таке бажання й дати можливість діяти Святому Духові. Ніхто себе не освятить своїми молитвами й постами, своїми милостинями та іншими добрими ділами, бо це - тільки нагода, привід, щоб до людини прийшов Святий Дух та довершив у ній освячення. Усі, хто навіть, мав би душу зранену найбільшими гріхами, вбивствами та насиллям, подібно, як розбійник, що був розіп'ятий з Ісусом Христом, коли щиро покається, Господь прощає та освячує. До розбійника промовив: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк 23,43). Божа любов та доброта невимовні та до кінця незрозумілі смертній людині. Господь не бачить нас усіх інакше, лише як святих! Апостол про те з переконанням

навчає: «Але як той, хто вас покликав - святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі» (1Пт 1,15). Людині потрібно перейнятися цим закликом та пропозицією Господа, котрий бажає повної нашої праведності, що він сам довершить у нас. «У святих не одні тільки слова, наставляння й увіщання, але і увесь спосіб життя буває для уважних достатнім уроком доброчесності» (св. Ів. Золот., Бесіди на «Цілуйте Прискилу і Акилу...» п.З). Не біймося Бога, який бажає прийти до нас й повністю усе перевернути на добре. Можливо, він візьме бича й дещо осоружного вижене з нашої душі, але це тільки задля нашого добра.

Згадаймо сьогодні більше про наших блаженних о. Миколу Конрада та дяка Володимира Прийму, що несли святе Причастя хворій жінці. Дяк Володимир не залишив священика самого, але пішов з ним, показав любов до ближнього. Не боявся того, що може не повернутися до своєї сім'ї й втратити життя. Так і сталося. Коли ці два праведники поверталися від хворої, енкавеесівці наздогнали їх і по-звірячому замордували. Папа Іван-Павло ІІ-гий проголосив їх блаженними. Важливо, дуже важливо брати на себе відповідальність та достойно зайняти становище у суспільстві. Останнім часом багато говориться про освіту. Для багатьох ректорів університетів, інститутів, коледжів та училищ стояло питання відгуку про теперішнього Міністра освіти. Тільки 5% (відсотків) ректорів не побоялися не підтримати його, як людину, котра не любить українців. Решта підтримала. Читаємо заяву депутата Кириленка: «Ми внесли проект постанови про звільнення цього антиукраїнського міністра. Ми зробимо все, щоб звільнити цього українофоба і україножера». - Не зробили нічого? Тепер, - хто ми? - Боягузи. Моя хата з краю... Ні! Я зовсім не критикую нікого, але пригадую про нашу чесну або нечесну поставу. Ми – егоїсти, нам добре і ми спокійні, а комусь погано, хай турбується про себе сам. Слабших захищати не будемо. Т. Г Шевченко знаючи українську душу писав:

Один у одного питаєм:

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись, умираєм,

А покидаємо діла...

Прислухаймося до слів нашого Спасителя: «Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти» (Ів 9,4). Не покидаймо можливості чинити добрих діл, поки живемо, бо вони стануть нам в оправдання або осудження, ними здобуваємо Духа освячення та праведність.

В цю неділю згадується про батька, котрого потрібно любити, шанувати, слухатися й ніколи, жодного батька нічим не ображати, навіть тоді, коли він злобно поступав би. Це не означає, що ми потураємо злим словам або вчинкам батька. Ні! Але Бог наказав нам шанувати батька та матір, не вказуючи на їхню праведність чи гріховність, обіцюючи дітям за це довге життя на землі (пор. Вих 20,12). Обов'язок дітей - завжди молитися за батьків, слухатися їх у добрих настановах, допомагати їм, любити їх такими, як вони є, подібно, як нас любить Господь з нашими багатьма погрішностями та промахами. Скажу вам, що я не рахував, але подивився оком в симфонію Святого Писання і стверджую, що за батька згадується приблизно тисячу разів. Це - дуже багато! А раз так, тоді батько дуже важливий для дітей, своєї дружини та суспільства, в якому перебуває. Звертаюся до батьків, персонально до кожного батька, щоб гідно виконувати свій обов'язок батьківства, за котрий Бог буде домагатися докладного звіту в майбутньому житті. На батькові лежить велика й різностороння відповідальність! Тому наказано шанувати його не тільки як того, що передає життя, але насамперед, як особу, котра отримала від Господа особливу відповідальність за виховання дітей, за любов до дружини, за дбання про сім'ю та старання про належне суспільне становище. Хай Господь благословить вас у цьому!

+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський УГКЦ
Собор святого Юра, м. Львів
20 червня 2010 р.Б.

Львівська Архиєпархія УКГЦ