Велике обурення та здивування викликала в українському суспільстві інформація про надання колишнім митрополитом Луганським Іоаникієм (Кобзєвим), що нині перебуває на спокої, «благословення» самопроголошеному лідеру терористичної організації «Луганська народна республіка» Плотніцькому. Під час церемонії «інавґурації» Плотніцького в якості «глави ЛНР» митрополит Іоаникій та протоієрей Богдан Федьків з Миколо-Преображенського собору урочисто вітали його, митрополит вручив йому ікону, надав благословення і поцілував лідера терористів.

Днями також стало відомо про нагородження главою УПЦ МП митрополитом Онуфрієм орденами УПЦ Московського Патріархату на честь преподобного Нестора Літописця низки відвертих українофобів. Нагороди отримали головний редактор рупору російської церковної пропаганди – московського порталу «Інтерфакс-Релігія» Валентина Трубєцкая, намісник московського Срєтєнського на Лубянці монастиря архімандрит Тихон Шевкунов, якого у ЗМІ називають «духівником Путіна» (монастир розташований поруч зі штаб квартирою ФСБ Росії), голова російського братства «Радонєж» Євгеній Нікіфоров, відомий у мережі українофобськими висловлюваннями та підтримкою сепаратистів протоієрей МП з м. Ровеньки на Луганщині Олександр Авдюгін. Раніше, влітку, особливої церковної нагороди також удостоївся протоієрей МП Дмитрій Сидор – один з ватажків закарпатського сепаратизму.

Приблизно за тиждень перед цим, 1 листопада 2014 р., під час параду військ терористів на центральній площі Луганська клірик Свято-Казанського храму Московського Патріархату протоієрей Георгій освятив прапор терористів та надав їм благословення.

Всі ці факти наочно свідчать, що, попри офіційно проголошувану позицію невтручання у конфлікт, підтримку України, відстороненість від політики, керівництво УПЦ МП явно симпатизує прокремлівським діячам та їхнім поплічникам, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф. сайт УПЦ КП.

Така позиція керівництва Московського Патріархату в Україні – «і вашим, і нашим» – дуже нагадує історію, описану в байці Степана Руданського «Баба в церкві»:

Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила;
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.

Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
«Ага! – каже.– Пошукаю
Святого Микити!»

Найшла баба і Микиту –
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…

Видять люди й розважають,
Щоби не ліпила;
«Що ти, бабо,– кажуть,– робиш?
Та ж то вража сила?..»

Але баба обернулась:
«Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде…

Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятелів мати».